В архіві о. Юрія Станинця окрема папка має назву «Плекаймо рідну мову». У ній підшито вирізки публікацій однойменної сторінки в газеті «Закарпатська правда» за 1965-1967 рр. Є там і дві сторінки авторського машинопису з тією ж назвою. Очевидно Юрій Станинець готував лист у редакцію. Слідів його публікації в «Закарпатській правді» або відповіді авторові нами не виявлено.
Ця публікація суттєва і в контексті історії української мови на Закарпатті, і як факт біографії письменника. Саме в цей короткий період зажевріла було надія в Юрія Станинця на повернення до активної літературної діяльності, до свого письменницького покликання. Сподівання не справдилися, відстрочилися ще на двадцять років…
ПЛЕКАЙМО РІДНУ МОВУ
«Закарпатська правда» дуже прислужилася українській мові, коли 2 листопада 1965 року започаткувала сторінку «Плекаймо рідну мову». Доцент Ужгородського держуніверситету, кандидат філологічних наук П. Чучка узяв на себе обовʼязки редактора на громадських засадах і зразу в першому номері дуже чітко і точно означив вельми важливе завдання публікацій – дбати про високу культуру мови, розкривати, пояснювати лексичні, граматичні та фонетичні норми літературної мови, боротися з тими, хто зневажає рідну мову.
Редакція закликала науковців, учителів, письменників розказати, як правильно користуватися словом, як підвищувати мовну культуру.
Треба визнати, що сторінка «Плекаймо рідну мову» дуже вдало і корисно вживає місце, надане їй газетою, бо вже в першому випуску знаходимо рубрики: «Слова про слова», «Трохи стилістики», «Говоріть правильно», «Викреслені рядки».
У 1965 році було випущено п’ять номерів і кожний приносив щось нове про мову.
От у рубриці «Говоріть правильно» М. Ковач пояснює, як правильно писати імена по батькові. В. Єгорова в рубриці «Зайві повторення» розповідає про історію слів. Й. Баглай у публікації «Крилаті вирази» подає розгорнуті пояснення значень сталих виразів…
Протягом 1966 року побачило світ шістнадцять випусків.
«Номенклатура» праці над словом розгортається вшир і вглиб. У рубриці «Говоріть правильно» подаються корисні і повчальні матеріали. У рубриці «За точність» Г. Остапчук говорить про правильне користування лексикою. Далі: «Канцелярист – мовна хвороба», «Про штампи», «Про кальки», «Ще раз про стислість», «Ти, ви, вони», «Цей диплом видано», «Про наголос», «Слова, знайомі кожному», «Слова-бур’яни», «Товариш і товаришка»…
У числі від 22 лютого 1966 року я порушив тему збирання «коштовних скарбів», слів-перлів живорозмовної лексики Закарпаття, на що відгукнулася людина, яка все життя присвятила збиранню мовних скарбів, – викладач кафедри української мови Ужгородського університету Микола Грицак. Він уже має картотеку, яка нараховує понад мільйон слів! Закликає в статті «Збираймо скарби» усіх залучатися до цієї важливої культурної праці.
Наступив 1967 рік.
10 січня з’являється перший номер. До праці долучаються такі поважні знавці слова, як ст. викладач кафедри української мови Ужгородського університету В. Лавер зі статтею «Мова і математика». «Про назви географічні» – бере слово доцент УжДУ Кирило Галас у 2-му номері. У 3-му номері Анатолій Арсірій у статті «Чуття живого слова» пояснює, як правильно вживати слова. У 4-му – В. Єгорова продовжує цю рубрику статтею «Відтінки і барви», Й. Дзендзелівський розкриває глибини історії наших слів у статті «Вино і виноград»…
І коли думалось, що сторінка «Плекаймо рідну мову» у цьому році дістане ще потужніший імпульс, вона замовкла.
На превеликий жаль, 21 лютого 1967 року сторінка зʼявилася востаннє.
Редакція не пояснила причину, а читачі все ще надіються, що одного красного дня знову зможуть не тільки читати газету, але й черпати з неї великі знання про мову…
1967
(Подаю за авторським машинописом)
