Приємно згадати славного сина України, поета й будівничого Карпатської України – Костя Вагилевича, автора феноменальної збірки поезії «Україна непоборна».
Народився Кость Вагилевич 22 квітня 1891 року в с. Ясень нині Рожнятівського району Івано-Франківської області.
Під час Першої світової війни, перебуваючи у лавах австрійської армії, потрапив у полон. Від 1917 року – хорунжий УСС. У 1920 році інтернований у Польщі, а з 1921 року – в таборах Чехо-Словаччини.
У 1923–1928 роках вивчав філологію в Карловому університеті у Празі, там же 1930 року захистив докторську дисертацію.
Учителював у селах Карпатської України: в Широкому Лузі, Новоселиці, Требушанах та інших.
Під час Другої світової війни працював в Українському Вільному Університеті у Празі, був асистентом професора, Президента Карпатської України Августина Волошина, викладав елементарну дидактику.
У 1945–1950 роках мешкав у Німеччині, згодом у Детройті (США), а від 1973 року – у Празі.
Упорядкував буквар «Свою Україну любіть», який витримав три видання, абетки музики і співу «До-мі-соль», був автором підручника англійської мови «А-В-С».
Помер 4 січня 1974 року у Празі.
Поезію «Україна непоборна», яка й дала назву його єдиній збірці, Кость Вагилевич написав у драматичному часі постання Карпатської України 1939 року. Збірка побачила світ 1941 року у видавництві «Пробоєм» у Празі накладом 3300 примірників з художнім оформленням Миколи Бутовича, його графічною роботою «Бій скитів із рабами».
УКРАЇНА НЕПОБОРНА
Україно непоборна,Україно горда!
Не зломила тебе зрада,
Не розбила орда.
Нема тобі в світі рівні,
Нема тобі пари!
Де вороги твої хитрі,
Зрадливі хозари?
Де відважні печеніги?
Половецька слава?
Де потуга Джінгіс-хана
Татарська кервава?
Де королі? Шляхта? Царі?
Де їх посіпаки?
Де міністри всемогучі,
Незломні, завзяті?
Де Валуєв? Де пан Грабскі?
Гордий граф Аппоній?
Де їх фрази? Розпорядки?
Вигуки? Закони?
Все пропало! Розплилося,
Як дими-тумани,
А ти стоїш, як та скеля
Серед океану.
Стоїш вічно непохитна,
Як лава граніту,
Загрозлива велетенським
Своїм монолітом.
Вчені дурні тебе витруть
З модерної мапи.
А ти тільки усміхнулась:
Біднії сатрапи!
Прийде ляшок із французом,
Міряє границі.
А ти глянеш: Не новина!
Старі то дурниці.
Нова орда – чорна хмара
За хмарою суне,
А ти твердо: Зникнете ви,
Як хозари, гуни…
Іде підступ із Молдави,
Наступ з Будапешту,
А ти глянеш: Більш ворогів,
Та більше нам чести!
Україно! Нездоланий
Вічний моноліте!
Нема в світі тої сили,
Того динаміту,
Щоби тебе розірвати…
Ти вічно єдина
Від Кавказу до Дунаю,
Як одна твердиня
Непоборна, неподатна
Ворожим напорам.
Пануй, горда Україно,
Ворогам на сором!
Прибивай щити побіди
В Царгородах нових.
Грими знову: Іду на вас!
Новою війною!
Пануй славно, як із давен,
Як перед віками,
Підпирай Карпатські гори
Вірними полками!
Пануй крицею, залізом
Над злудою злота,
І знов запри на Дунаю
Залізні Ворота!
Пануй, Мудра, на розпуттях
Заходу і Сходу,
Із тихого Дону знову
Пий шоломом воду!
Руйнуй Кафи, Трапезунти,
Новії Синопи,
Встилай трупом Жовті Води,
Нові Конотопи!
Ставши вольна на ворожих,
Тюремних руїнах,
Пануй, Соняшна, Соборна,
Світла Україно!
Розшири по цілім світі
Свого Духа Владу!
Пануй, Славна Україно,
Світова Елладо!
1939
