Леонід Бачинський – будівничий закарпатського ПЛАСТу. 28 лютого 2025 року йому виповнилося 129 років від дня народження.
Бачинський Леонід (псевдоніми: Л. Б., Л. Бач., Вуйко Квак, Л. Прижмуренко, Леонід Прижмуренко, Прижмурене Око, Примружене Око, Стрий Орел та ін.) (*28.02.1896, м. Катеринослав (нині – м. Дніпро) – † 25.06.1989, м. Денвер, штат Колорадо, США. Похований на українському православному цвинтарі св. Андрія у Бавнд-Бруку, США) – природознавець, педагог, бібліограф, видавець, музеєзнавець, редактор, громадський діяч, дійсний член НТШ Америки (з 1985).
Предки Л. Бачинського народилися у с. Бачині (нині – Старосамбірського району Львівської області). Батько Василь – військовий, мати Олімпіада (з дому – Іллічевська) походила з гетьманського роду. Початкову освіту здобув у Січеславі, середню – у Києві. Спочатку навчався в кадетському корпусі в м. Орлі, пізніше – у Вищій агрономічній школі садівничого профілю у Версалі (Франція).
Під час Першої світової війни Л. Бачинський перебував у Катеринославі. Мобілізованим закінчив у Петербурзі прискорені офіцерські курси і в чині поручника вирушив на фронт. 1917 формував українські військові частини, підготовляв всеукраїнські військові з’їзди. Був «співробітником військового міністерства» і міністерства внутрішніх справ УНР. Залишивши військову службу, влітку 1918 у Києві організував місячні курси з природознавства для вчителів і студентів. Очолював науковий гурток дослідників природи, був дійсним членом Наукового товариства у Києві, учасником Всеукраїнського природничого з’їзду і Всеукраїнського з’їзду садоводів. 1919 перейшов на педагогічну роботу в Кам’янець-Подільський, де також викладав зоологію та ентомологію у Державній технічній та комерційній школах. Працював асистентом кафедри ентомології сільськогосподарського факультету, а з квітня 1920 р. – кафедри зоології Кам’янець-Подільського університету. Обраний дійсним членом Секції точних наук фізико-математичного факультету.
У листопаді 1920 р. переїхав у Галичину. Вчителював у гімназії для дітей українських еміґрантів, яка 1921 р. була організована у Тарнові заходами Культурно-освітньої комісії. Цього ж року оселився у с. Луці біля Самбора. Відтоді співпрацював із НТШ як член Фізіографічної комісії Товариства.
Восени 1923 р. Л. Бачинський переїхав на Закарпаття у м. Севлюш (нині – м. Виноградів), де влаштувався викладачем у Державну торговельну школу. Крім того, давав уроки в народній школі і викладав на кооперативних курсах у містечках Волове, Іршава, Севлюш та Рахів. 1924 р. переведений в Ужгород викладачем Державної торговельної академії.
На Закарпатті Л. Бачинський із 1926 був членом ПЛАСТу (скаутмайстром). У жовтні 1928 з нагоди відкриття в Ужгороді Народного дому товариства «Просвіта» організовував масовий пластунський похід вулицями міста з участю кінного куреня пластунів у козацьких строях. За це уряд Чехо-Словаччини, за наполяганням москвофілів, зобов’язав його протягом 24 годин залишити країну.
Окружним шляхом (через Швейцарію) Л. Бачинський переїхав у Польщу. Поселився в Перемишлі. Там з 1929 р. по 1939 р. працював адміністратором в Українському інституті для дівчат. Тоді очолював садівничу секцію перемишльської філії «Сільського господаря». Напередодні приходу радянських військ до Перемишля він разом із сім’єю виїхав до м. Ярослава, яке тоді було під німецькою окупацією. Згодом його стараннями як референта фахового шкільництва при Українському допомоговому комітеті засновано 1940 р. Державну торговельну школу з українською мовою навчання (очолював її до 1944). 17.07.1944 Л. Бачинський став інспектором фахового шкільництва Відділу науки і навчання усієї Галичини. Входив до проводу центрального товариства «Сільський господар». У зв’язку з наближенням фронту примусово евакуйований до м. Хирова (нині – Старосамбірський район Львівської області), де викладав у сільськогосподарській школі.
У серпні 1944 р., прямуючи у Західну Європу через Берлін, Бачинський зупинився у містечку Гайденау (Північна Німеччина). У серпні 1947 р. його призначено інспектором українських середніх шкіл британської зони окупації Німеччини, членом кураторії Українського шкільництва та керівником відділу культури й освіти (з 1949 р.).
1950 р. Л. Бачинський виїхав у США, де поселився у м. Варрентоні (штат Вірджинія), а 1951 р. – у м. Клівленд (штат Огайо). Там помітно активізувалася його наукова та громадська діяльність (прожив у місті 28 років): часто публікував статті у пресі, редагував і видавав книжки, складав бібліографічні покажчики. З його участю 1952 р. створено Пластовий музей та Український музей-архів. Цими інституціями Л. Бачинський керував 25 років. 1958 р. на допомогу музеям, науковим інституціям та іншим культурним установам українців створено Українську американську фундацію. 1967 р. обраний її головою. 1966 входить до управи окремого громадського об’єднання «Ярославщина та окраїни Засяння».
Через важку хворобу Леонід Бачинський був змушений у вересні 1978 р. переїхати у Денвер (штат Колорадо). 13.04.1986 з нагоди 90-річчя на загальних зборах Українського музею-архіву та Пластового музею у Клівленді цим закладам присвоєно його ім’я. Леонід Бачинський – член УВАН у Нью-Йорку (з 1952 р.), член-кореспондент Філологічної секції НТШ Америки, почесний член громадської організації «Сільський господар», комбатантських організацій. Мав велику бібліотеку (шевченкіана становила понад 400 книжок). За самовіддану працю у різні періоди життя був нагороджений як учасник визвольних змагань Воєнним хрестом і хрестом Симона Петлюри; за працю у «Пласті» – бронзовою, срібною та золотою медалями, також хрестом «За значне діло»; орденами «Пластова сокира», «Вічний вогонь» (у сріблі), орденом Святого Юрія (в сріблі (двічі) та в золоті).
Наукові зацікавлення Л. Бачинського дуже різноманітні. У творчій спадщині домінували 4 теми: природознавство, сільське господарство, шкільництво та пластовий рух. Доробок його за 1918-1977 становить понад 800 позицій. Писав художні твори, зокрема оповідання: «Сестра-жалібниця», «Гурзуф», «Перший поцілунок», «Пасічник», «Сарна», «Рябко», «Дивовижний півень», «Кривавий бій лелек», «Дика Кітка з Криму», «Подарунок з Конго» та ін.
Публікувався на сторінках природничих, культурно-освітніх, господарських, пластових та дитячих часописів. Писав рецензії на українські і німецькі підручники для народних фахових шкіл; підготував низку пластових підручників («Порадник пластуна», «Правила доброго поведеня», «Вовченята і лисички», «Основи Пласту», «Готовсь», «Пластовий співаник» та ін.). Видав «Пластові календарі» на 1925-1929 рр. (Ужгород). Більша частина згаданих книжок вийшли у пластовому видавництві «Ватра», яке він наприкінці 1924 р. організував сам. Протягом 5 років опублікував 23 книжки загальним накладом 38 100 примірників.
Редакційну діяльність Л. Бачинський розпочав із природничого журналу «З життя природи», який у Тарнові 1921-1922 видавала головна рада природничого гуртка української приватної гімназії. На Закарпатті (1923-1930) був членом редакційної ради і редактором часопису пластової молоді «Пластун». Разом із С. Дмоховським видавав часопис «Підкарпатська Русь» (Ужгород, 1924-1929). У закарпатському часописі «Пчілка» від 1925 р. Л. Бачинський вів «Пластовий куток». З 1926 під час літніх вакацій видавав рукописний часопис «Таборит», у якому пропаґувалася пластова діяльність серед юнацтва. Видання готувалося з участю Ю. Шерегія та К. Кулаченка. Від серпня 1940 р. і до кін. 1941 р. редагував щомісячник «Сільський господар» у Ярославі, вів у ньому окрему «Ярославську сторінку». За його редакції виходять книжки для пластунів і шкільної молоді у «Пластовій бібліотеці» (Ужгород, 1926), також «Оповідання з природи» (Ужгород, 1926), «Звіт діяльности Головної пластової управи Підкарпатської Руси» (Ужгород, 1926) та ін.
Усе, чим займався Л. Бачинський, брало свій початок із його відданості українському ПЛАСТу, організатором і командантом якого був протягом 70 років свого життя. Саме звідси черпав сили й наснагу до реалізації своїх різнобічних талантів, якими не переставав дивувати молодших послідовників. Ідеї ПЛАСТу ввібрали в себе його основні життєві принципи: любов до Батьківщини, пропагування її історії й традицій, виховання молодого покоління в патріотичному дусі.
Архіви Л. Бачинського зберігаються в Українському музеї-архіві та Пластовому музеї у Клівленді (США), у рукописному відділі наукової бібліотеки Карлтонського університету в Оттаві (Канада) та у членів його родини, зокрема племінника Михайла Бачинського.
За матеріалами інтернет-видань