Допомога підліткам
Дистанційованість, почуття сорому і вини
Створіть комфортні умови, щоб обговорити з підлітком травматичну подію і його почуття.
Підкресліть, що його почуття нормальні.
Скорегуйте його почуття надмірної відповідальності і провини, реалістично вказавши на те, що насправді могло бути зроблено, щоб запобігти ситуації. «Ми не могли взяти бабусю з собою, бо вона не хотіла їхати і прийняла самостійне рішення залишитися. Твоєї вини тут немає».
Збентеженість
Відносно власних страхів, ранимість, страх отримати штамп ненормального.
Допоможіть підлітку зрозуміти, що його почуття нормальні: «Я відчував себе так само, боявся, був безпорадним. Більшість людей почувають себе так, коли з ними відбувається нещастя, навіть якщо вони зовні спокійні».
Заохочуйте його підтримувати стосунки з близькими та однолітками. «Дуже дякую, що пограв зі своєю маленькою сестричкою. Їй вже набагато краще».
Страх того, що подія повториться, і реакції на спогади
Допоможіть підлітку розібратися в ситуації, поясніть різницю між нещастям і пов’язаними з ним спогадами. «Якщо тобі щось нагадує про цю подію, ти можеш спробувати сказати самому собі: «Зараз мені сумно, бо я згадав про нещастя, але тепер все інакше, тому що все позаду і я в безпеці».
Поясніть йому, що повідомлення про подію в телевізорі можуть викликати страх того, що все повториться. «Якщо дивитися телевізор, можна зробити собі ще гірше, тому що показуються ті самі картинки. Давай вимкнемо телевізор?»
Раптова зміна у відносинах з людьми
Підлітки можуть віддалятися від батьків, родини, однолітків; можуть різко реагувати на поведінку батьків.
Збирайтеся частіше всією сім’єю і говоріть про те, як ви всі себе почуваєте. Зверніть увагу на те, що саме сім’я і друзі дають необхідну підтримку після нещастя. «Знаєте, наші почуття абсолютно нормальні після того, що ми пережили. Добре, що ми тримаємося разом». Навчіть бути терплячим щодо різних реакцій членів сім’ї на нещастя. «Ти молодець, що залишався спокійним і допомагав, коли тієї ночі кричав твій молодший брат».
Визнавайте відповідальність за власні почуття. «Я хотіла би вибачитися за те, що так різко поводилася з тобою вчора. Я буду працювати над тим, щоб залишатися спокійною»
Бажання завчасно почати доросле життя. Наприклад, кинути школу або одружитися
Намагайтеся переконати підлітка відкласти важливі рішення й якось інакше вселити в нього почуття впевненості. «Я знаю, що ти думаєш про те, щоб кинути школу і знайти роботу, щоб підтримувати нас грошима. Однак поспіхом не варто приймати такі серйозні рішення. Ми працюємо над тим, щоб владнати ситуацію».
Радикальні зміни в установках
Поясніть, що зміни в установках людей, які пережили таке нещастя, трапляються дуже часто і з часом проходять. «У всіх нас велике нещастя. Коли в житті трапляються такі події, всі люди відчувають страх, деякі виходять із себе, навіть хочуть помститися. Зараз це здається неймовірним, але через якийсь час ми всі знову будемо відчувати себе краще і повернемося до звичайного життя».
Турбота про інших та їхні сім’ї
Допоможіть дитині знайти заняття, які відповідали би її настрою і були важливими (розчистити шкільний двір від уламків, збирати для постраждалих гроші або речі).
Запевніть дитину, що вона у безпеці. Перед сном розкажіть спокійну історію, будьте поруч.
Дайте дитині можливість якийсь час поспати з вами в ліжку. Скажіть: «Сьогодні можеш спати у нас, а завтра спатимеш у своєму ліжечку».
Повернення до колишньої поведінки
Смоктання пальця, нічне нетримання (енурез), дитяча мова, бажання посидіти на колінах.
Якщо дитина сходила під себе, міняйте одяг і постільну білизну без коментарів. Не допускайте, щоб хтось критикував дитину!
Ведіть себе стримано – така поведінка дитини після нещастя може зберігатися якийсь час.
Допомога дітям шкільного віку
Розгубленість після того, що трапилося
Зрозуміло поясніть дитині, що сталося. Уникайте деталей, які могли би налякати дитину.
Відповідайте на всі питання дитини (без роздратування) і поясніть, що зараз сім’я поза небезпекою. Скажіть: «Я знаю, інші діти кажуть, що пожежа повториться, але ми переїхали в інше місце, яке краще захищене від вогню».
Повідомте своїй дитині, що буде далі, особливо, що стосується школи та місця проживання.
Почуття відповідальності та провини
Школярі можуть переживати, що з їхньої вини щось сталося або переживати за інші сім’ї та їх дітей.
Дайте дитині можливість поділитися своїми проблемами.
Допоможіть дитині дистанціюватися. Поясніть їй: «Після нещастя багато дітей, та й дорослі теж, думають, що все могло би бути інакше, але це не означає, що вони винні».
Переконайте свою дитину в тому, що вона не винна, і поясніть їй, чому це відбулося. Ви можете сказати: «Спробуй пригадати. Лікар нам сказав, що цуценя вже не можна було врятувати, вже було запізно, ти не винен».
Постійний страх, що ситуація може повторитися, реакції на спогади
Допоможіть дитині розібратися в ситуації, поясніть різницю між нещастям і пов’язаними з ним спогадами.
Постійно нагадуйте своїй дитині, що вона в безпеці.
Постарайтеся зробити так, щоб дитина не бачила репортажів про те, що трапилося, а краще вимкніть телевізор взагалі. Телесюжети та розмови про подію провокують боязнь того, що подія знову повториться.
Переказує те, що трапилося, відтворює в грі.
Нехай ваша дитина вводить спогади про подію в свої малюнки та ігри. Знайте, що така поведінка – нормальна.
Слідкуйте, щоб в іграх та малюнках результат був завжди позитивним. Наприклад, скажіть: «Ти можеш спробувати намалювати, як виглядатиме наш будинок, коли ми його знову побудуємо. Тоді ми краще зможемо його уявити».
Поганий сон
Сняться жахи, страх спати одному.
Заспокойте дитину: «Так, це був поганий сон. Давай подумаємо про приємні речі, щоб вони тобі наснилися. Спробуй заснути, а я буду гладити тебе по спинці».
Зміни в поведінці
Незвично агресивна чи неспокійна поведінка.
Організуйте дитині активний відпочинок, нехай більше рухається і тим самим відволікається від своїх почуттів.
Скажіть дитині: «Підемо погуляємо? Іноді буває корисно рухатися, це дозволяє впоратися з сильними почуттями».
Скарги на біль у тілі
Болить голова, живіт, м’язи, без видимих причин.
З’ясуйте, чи є медична причина. Якщо ні, то заспокойте дитину і скажіть, що така реакція є нормальною. Заспокойте її, зробіть масаж м’язів, погладьте по голові/животу, зробіть глибокі дихальні вправи – нехай повторює за вами.
Упевніться, що ваша дитина багато спить, правильно харчується, п’є багато води і достатньо рухається.
Спостереження за тим, як батьки реагують на нещастя
Діти не хочуть додатково навантажувати батьків своїми проблемами.
Залишайтеся якомога спокійнішими, щоб не посилювати хвилювання дитини. Ви можете сказати: «Так, у мене зламана кістка, але лікар її перев’язав і мені вже краще. Напевно, ти злякався, коли побачив, що я поранився?»
Дайте дитині можливість поговорити про ваші і свої почуття.
Інна ІЛЬНИЦЬКА, методист обласного методичного кабінету (БЖД населення)