12 квітня в Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Ф. Потушняка відбулася презентація нової книги малої прози «Битий Іван та інші» Лідії Повх.
Лідія Повх ‒ добре відома в Закарпатті, в Україні і в ближньому зарубіжжі українська письменниця, членкиня Національної спілки письменників України з 1997 року; літературознавиця; лауреатка багатьох літературних премій; авторка більше двох десятків окремих книг.
Крім того, добре відома як Лідія Петрівна Ходанич, український педагог; кандидат педагогічних наук, доцент; відмінник освіти України; лауреат Всеукраїнських конкурсів «Вчитель року» (1994, 1997); автор посібників «Виховні та дидактичні аспекти ментального в українській поезії для дітей», «Уроки після школи: Культура мовлення», монографічного дослідження «Виховний потенціал дитячої літератури Закарпаття» (2010), понад 150 наукових публікацій у фахових виданнях з педагогіки; співавтор двотомної праці «Педагогічна енциклопедія Закарпаття» (2021-2022); автор статей про письменників та педагогів у «Енциклопедії сучасної України».
Народилася Лідія Повх 25 квітня 1961 р. у гірському с. Кушниці на Іршавщині в родині Петра та Катерини Повхів. Бабуся-словачка, Ольга, наспівувала дівчинці моравських пісень, а інша бабуся, Марія, оповідала про Розбійницьку криницю й опришків, подвиги Пинті і славні Боржавські гори. Батько Петро вечорами читав «серйозні» книжки і переповідав їх дітям, а мама Катерина з двома сестрами виспівувала сотні пісень українською, російською, словацькою, угорською.
У п’ять років Ліда з батьками переїхала ближче до Ужгорода ‒ в Горяни.
В Ужгороді закінчила із золотою медаллю середню школу №7. У школі любов до літератури привив їй вчитель зарубіжної літератури Угрин Олександр Петрович ‒ педагог-новатор, який вчив своїх учнів глибоко аналізувати текст, писати різноманітні за жанрами творчі роботи, вмінню підібрати до кожної теми епіграф тощо.
У 1983 р. з відзнакою закінчила філологічний факультет Ужгородського державного університету. Під час навчання на українській філології паралельно отримала диплом бібліотекаря.
Лідія Петрівна працювала вчителькою української мови та літератури у школах № 8 та № 19. За часи вчителювання вона, як вчитель-методист, двічі здобувала звання лауреата Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року» в номінації українська мова та література – у 1994 та 1997 рр., стала відмінником освіти України.
З 1995 р. по 2003 р. ‒ викладач Закарпатського державного університету та в Закарпатського художнього інституту.
З 2004 року працює в Закарпатському інституті післядипломної педагогічної освіти.
Кандидат педагогічних наук, доцент, у 2013-2021 ‒ завідувач кафедри педагогіки та психології Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти.
Нині ‒ доцент кафедри теорії і методики професійної освіти та інноваційних технологій Комунального закладу «Закарпатський інститут післядипломної педагогічної освіти» Закарпатської обласної ради.
Нова книга письменниці «Битий Іван та інші» художньо вимальовує її краян у часи незалежної України на тлі першої чверті XXI століття. Битий Іван та інші ‒ образи-символи своєї епохи, а водночас це прості люди, які вибудовують стосунки, помиляються, радіють і каються, думають про майбутнє і згадують минуле, проходять своїм життям, вирішуючи повсякденні проблеми у складних перипетіях сьогодення.
Книгу складають 24 оповідання. Це твори про закарпатців, про їх життя, проблеми, втіхи, дрібні радощі, любов і зраду, відданість і байдужість, бабусь‒дідусів‒батьків‒дітей‒внуків, про стосунки в родині, про вербу-вбивцю і печені яблука, про цю стокляту російсько-українську війну, про виживання, впертість, пристосуванство, захоплення, врешті про біль і втрати… Якщо одним словом ‒ про наше з вами життя.
Оповідання містять багато біографізму, вони є дуже інтимні. На наше переконання, писані ‒ як терапія для себе у момент складного вибору, коли людина опинилися в складних обставинах, в умовах тиску випробувань. В яких ламається і гартується психіка. В яких людина змінюється. Замініть війну авіакатастрофою, виверженням вулкану, революцією, пандемією певного типу – в усьому цьому є щось подібне. Це ті речі, коли людина одночасно усвідомлює те, наскільки вона є маленькою і залежною від випадку, наскільки її життя крихке, і водночас людина приймає доленосні для себе і своєї сім’ї рішення.
Це твори про таких людей і про себе.
Обставини по-різному впливають на людину. Скажімо, коли почалася велика війна, Сергій Жадан писати не міг, Василь Махно писав щодня, а Людмила Горова написала пісню-заклинання «Враже» майже через два місяці, і після того оправилася від стресу…
Лідія Повх написала «Битого Івана та інших», бо визріло бажання з кимось поділитися історіями з реального життя, це ‒ її реакція на час, потреба зафіксувати епоху, можливо, зменшити суму болю…
Розлогі аналізи оповідань подали у виступах доцент Оксана Кузьма, професор Оксана Тиховська, учениця Лідії Петрівни, доцент Олександра Ігнатович (усі з кафедри української літератури ДВНЗ «Ужгородський національний університет»), своїми враженнями від прочитаного поділилися Василь Густі, завідувач Народного літературного музею, студентка 2 курсу філологічного факультету УжНУ Світлана Завадяк, землячка Лідії Повх, а також директор видавництва «TIMPANI» Ярослав Федишин.
2026 рік є ювілейним для Лідії Петрівни, тому на презентацію прийшли привітати її колеги з інституту на чолі з Ярославом Сивохопом. І це вітання, без сумніву, було надзвичайно зворушливим для неї.
Отримала Лідія Петрівна і музичне вітання від дирекції Комунального закладу вищої освіти «Академії культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради, від студентської творчої групи ансамблю народних інструментів «Маки» (керівник ‒ заслужений працівник культури України Валентина Вігула); від солістки Любові Слісенко, студентки 4 курсу першого бакалаврського рівня вищої освіти спеціальності «Музичне мистецтво» (клас викладача, заслуженого працівника культури України ‒ Валентини Зелінки).
Тішимося за Колегу! Успіхів і натхнення! Чекаємо нових презентацій!
