20 лютого, у пʼятницю колектив Комунального закладу «Закарпатський інститут післядипломної педагогічної освіти» Закарпатської обласної ради зібрався на чергову акцію, присвячену 80-річчю від дня його заснування. Зібрання було приурочене людині, яка впродовж довгих років була добрим другом Інституту, співпрацювала з ним у різних сферах: час від часу читала лекції для філологів-слухачів курсів, відвідувала різноманітні заходи, що проводилися в школах області, брала участь у міжнародних конференціях, подавала матеріали в науково-методичний журнал «Освіта Закарпаття», публікувала свої праці в ньому.
Мова про Миколу Івановича Мушинку ‒ відомого у світі фольклориста, етнолога, славіста, культуролога, мистецтвознавця, літературознавця, бібліографа, доктора філологічних наук, професора, іноземного члена Національної академії наук України з дипломом № 1, дійсного члена НТШ, президент НТШ у Словаччині, голову Асоціації українців Словаччини, «і головне – найавторитетнішого дослідника культури Закарпаття, якого вже за життя називали охоронцем родової пам’яті русинів-українців, будителем національної свідомості й історичної пам’яті органічної частки українського етносу – єдинокровних русинів, карпаторосів» (М. Жулинський).
У цей день йому виповнилося 90 років від дня народження.
В урочистостях взяли участь дружина професора Магда і син Олесь з Пряшева.
Як то годиться, акція розпочалася молитвою ‒ короткою панахидою, яку провів о. Лука, ЧСВВ, і звернувся до присутніх зі щирим словом подяки акад. Миколі Мушинці за його життєвий чин.
У виступі Ярослава Сивохопа, в. о. директора Інституту, кандидата педагогічних наук, доцента, зазначалося, що Микола Мушинка, навідуючись до Ужгорода, принагідно погоджувався читати лекції для слухачів курсів, зокрема для українських і зарубіжних філологів. Як правило, він розповідав про закордонних українців-закарпатців. Так учителі довідувалися щось нове і незвичайне про Юрія Костюка, Степана Рака, Олену Рудловчак, Яцка Остапчука, Степана Папа, Степана Клочурака та ін. Незабутньою залишиться лекція про Тараса Шевченка, прочитана професором до 200-ліття від дня народження поета.
Академік любив відвідувати школи, спілкуватися з учителями і учнями. Так, він брав участь в обласній науково-практичній конференції «Збирач народних скарбів», присвяченій 105-річчю від дня народження Миколи Андрійовича Грицака (1908 – 1979) – видатного українського вченого-мовознавця, лексикографа, автора найбільшої української лексикографічної праці – «Словника українських говорів Закарпатської області» (20 томів), педагога, поета, фольклориста, першого директора Великобичківської середньої школи, а також на відкритті меморіальної дошки Петру Тракслеру. І кожного разу Микола відвідував могили своїх приятелів.
Ляльку-мотанку, яка донині стоїть на видному місці на креденці в хаті Мушинок, подарували Миколі учні Нижньоболотнянської школи (нині гімназії) за участь у шкільному святі «З колядами до Станинця».
А коли вийшла друком книга «Велика боротьба» Степана Папа, який передав Миколі всю свою творчу і наукову спадщину і помер практично на його руках, Мушинка зробив усе, щоб презентувати її на батьківщині автора в с. Середньому перед учителями і учнями.
Та, певно, найщемніше згадувати про ранкову каву з академіком, коли наші працівники відвідали родину Мушинок у Пряшеві. Тут гостинно і приязно зустріли викладачів інституту, нагодували смачним сніданком, почастували запашною кавою, подарували на згадку книги.
І сьогодні співпраця Інституту з родиною Мушинків продовжується: її підхопив син Олесь, який бере активну участь у конференціях, залучає до них науковців і педагогів зі Словаччини і Чехії, а наприкінці року посприяв у виданні спільного збірника наукових праць під грифом Пряшівського університету.
Дякуємо, пане Олесю, і чекаємо на квітневу конференцію, присвячену Вашому батькові, яка відбудеться у нас в інституті.
З цікавими спогадами виступили завідувач кафедри теорії і методики професійної освіти та інноваційних технологій Н. Й. Ребрик, доценти цієї кафедри Л. П. Ходанич та О. М. Іваць.
Наприкінці зустрічі синівськими спогадами поділився Олександр Мушинка.
Урочисте зібрання прийняло рішення звернутися листом до міської ради з пропозицією одну з вулиць міста найменувати іменем академіка Миколи Мушинки.
