У 2020 році в Україні почали створюватися центри професійного розвитку педагогічних працівників (ЦПРПП). Основними завданнями центрів є сприяння професійному розвитку педагогічних працівників, їх психологічна підтримка та консультування. І ці завдання ще більше актуалізувалися й посилилися в умовах війни. Подібні центри створені й у Словаччині. У Словаччині вони працюють на основі практики наставництва. Аби бути наставником фахівці центрів проходять відповідне навчання, де практика наставницької бесіди (з усіма складовими) – близько 70%.
Нотатки другого семінару-тренінгу за програмою освітньої організації «Teach for Slovakia» з наставництва: «Не всі одразу стають наставниками. Для когось потрібно практикуватися кілька місяців (або й років!), хтось на певному етапі розуміє, що – «не моє». Для одних наставників є важливим навчитись «виключати» методиста, радника-порадника, для інших – лавірувати між методистом і коучем».
Сурдопедагог, який пройшов програму наставництва та практикує наставництво, може бути непоганим наставником для вчителя хімії, а вчитель хімії – для вчителя української мови (перевірено на практиці). Наставництво – це точно не про «наздогнати й ощасливити усіх». Це – про бажання педагога працювати над собою, рефлексувати, брати відповідальність на себе, а не перекладати на інших. Про наставництво потрібно говорити в широкому контексті, наставників – навчати, спільноту наставників – підтримувати. Є над чим далі працювати!
Дякуємо тренерам Roman Veverka та Erik Tomasch, Martin Kríž, Kamil Sladdek та Міністерству освіти, науки, досліджень та спорту Словацької республіки (MŠVVaŠ SR), представництву Фонду Конрада Аденауера в СР, Закарпатському інституту післядипломної педагогічної освіти (ЗІППО), зокрема Оксані Іваць за хорошу командну єдність.
Оксана Федоренко, перший заступник директора УІРО.
