Поборник української школи на Закарпатті

До 120-ліття з дня народження Августина Штефана
Формування української національної школи на Закарпатті – це одна з найцікавіших і найсуперечливіших тем в історії педагогіки, позаяк у ній тісно переплівся історичний і духовний досвід закарпатських русинів-українців, а з іншого ­- європейська культурно-економічна експансія, яка зустрілася в нашому краї з патріархальним устроєм. Саме вона прискорила процес залучення закарпатської молоді до системи нових європейських суспільних відносин, формування нового соціального досвіду. Після входження краю до складу Чехословаччини (1919 р.), насамперед, припинився процес мадяризації, нова держава була змушена виконувати міжнародні зобов’язання щодо Підкарпатської Русі з розвитку освіти, культури, економічного і соціального життя. Таким чином, була створена чітка система народних шкіл, гімназій, фахових шкіл, що у підсумку дозволило за якихось два десятиліття 20-30 рр. ХХ ст. сформувати і виховати ціле покоління грамотної і соціально активної молоді.

Важлива роль у цьому напрямку належить вчительству, насамперед організаторам освіти, авторам навчальних програм, методик, підручників, зокрема Авг. Волошину, В. Бірчаку, В. Пачовському, О. Маркушу, Ю. Реваю, І. Панькевичу, Авг. Штефану.
Вони поклали за мету створити у краї нову школу, яка б не поступалася за змістом і формою європейській, висунули завдання сприяти формуванню національної свідомості і соціалізації молоді.
Своєрідно підійшов до поставленого завдання Августин Штефан. Визначний педагог і політичний діяч народився 11 січня 1893 р. у великому гірському селі Порошково в родині місцевого священика отця Омеляна. На зламі століть у цьому селі був священиком відомий просвітитель, письменник, редактор журналу «Листок» (1874 -1914 рр.) Евген Фенцик. Отож культурна аура увійшла і в родину Штефанів.
Батько змалечку помітив інтерес хлопчика до науки. Роки навчання Августина припали на час найжорстокішої мадяризації, зокрема починає діяти указ міністра освіти і культів Угорщини (1906 р.) про переведення руських шкіл на угорську мову.
Після закінчення сільської народної школи Августин поступає на навчання в угорськомовну Берегівську гімназію, відтак - студент Ужгородської духовної семінарії, але кар’єра священика його не приваблює. Спраглий науки юнак стає студентом філософського факультету Будапештського університету. Роки навчання припали на час запеклих дискусій про право народів на самовизначення, початок руйнування останніх європейських імперій. З думкою про політичні і соціокультурні права закарпатських русинів, Авг. Штефан у 1917 р., уже як дипломований спеціаліст, повертається до отчого краю і розпочинає свою педагогічну кар’єру викладачем математики в Ужгородській вчительській греко-католицькій семінарії, а з 1918 р. в Ужгородській українській реальній гімназії.
Авг. Штефан був активним політичним діячем. У жовтні 1918 р. він веде переговори з Українською Парламентарною Репрезентацією у Відні про об’єднання Закарпаття з Галичиною, учасник Всенародного Конгресу Угорських Русинів у Хусті 21 січня 1919, виступає за об'єднання Закарпаття з Україною, бере участь у заснуванні Центральної Руської Народної Ради, членом її президії був аж до березня 1939 р. Як представник цієї Ради у 1944 р. став співзасновником і заступником голови Всеукраїнської Національної Ради. У 1978 — 85 pp. був заступником голови Уряду УНР в екзилі.
Після приєднання краю до Чехословаччини нагальною стала проблема фахівців у галузі економіки, фінансів і торгівлі. Авг. Штефан стає засновником і директором Державної торгової академії в Ужгороді, яка і мала готувати таких спеціалістів. У 1922 р. її було переведено до Мукачева, де він і очолював цей заклад аж до листопада 1938 р., допоки місто не захопили гортіївці.
Авг. Штефан поставив за мету створити навчальний заклад європейського зразка. З цією метою він залучив до викладання поруч з місцевими кадрами й відомих українських учених-педагогів, які опинилися на Закарпатті під прихистком уряду Г.-Т.Масарика як політичні емігранти: Я.Голота, І.Трухлий, В.Горбачевський, О.Приходько, М.Велигорський.
Викладачі Торговельної академії створили чимало навчальної літератури. Її загальною ознакою є орієнтація на інтегровані методи навчання, коли зміст таких специфічних дисциплін, як математика, фізика чи хімія, допомагає учневі краще опанувати природознавство, літературу, історію, етнологію, економіку, сільське господарство тощо. Другою ознакою цієї літератури є цілеспрямована мета на соціалізацію особистості, утвердження національної самосвідомості учня.
Прикладом вирішення завдань інтегрованого навчання в межах окремого підручника є “Учебник арифметики для 1 класы середних школ” Авг. Штефана. За цим підручником діти 10-12 років у горожанських (восьмирічних) школах опановували арифметичні дії і дроби. Загалом підручник складається з шести частин, кожна з яких є окремим розділом арифметики. Автор послідовно викладає математичні формули, пропонує відповідні задачі і приклади, їх у підручнику 600. Автор пропонує задачі і приклади різної складності, що дозволяє вчителеві активізувати увагу дітей з неоднаковим рівнем пропедевтичної підготовки.
Уже в перші роки чехословацької влади на Закарпатті Авг. Штефан включається в політичне життя краю, стає членом першої Русько-Української народної ради, відповідальним редактором газети «Русин», а після припинення її виходу ― засновником тижневика «Українське слово», співредактор журналу «Підкарпатська Русь» (1924 — 38), «Учительський Голос» (1930 — 39), бере також активну участь у виданні щоденної газети «Свобода», «Нова свобода», стає організатором української групи в аграрній партії, редактором її тижневика «Земля і Воля».
На час створення підручників арифметики для середніх навчальних закладів Авг. Штефан був добре знаною й шанованою в краї постаттю, подвижником-патріотом, користувався неабияким авторитетом у середовищі закарпатських освітян міжвоєнного періоду.
Його організаторські і педагогічні здібності були помічені й керівником уряду Карпатської України Авг. Волошином, який призначив Авг. Штефана міністром освіти і культів. Завдяки його старанням в умовах відторгнення у листопаді 1938 р. від Карпатської України Ужгорода, Мукачева, Берегова було збережено систему народних шкіл, гімназій, фахових шкіл, розпочато підготовку до створення університету.
Після окупації Закарпаття гортіївцями Авг. Штефан в еміграції. У 1939 -40 рр. директор Української Торгівельної Академії в Братиславі, Української гімназії в Модржанах біля Праги (1940 — 45), з якою евакуювався до Аугсбургу (Німеччина), упродовж 1945 — 49 рр. був її директором. У 1949 р. виїхав до США, викладав у жіночій Академії у Стемфорді аж до виходу на пенсію у 1969 р.
Помер палкий український патріот 4 вересня 1986 р., його поховали на українському цвинтарі св. Духа в Гиптонбурзі, м. Нью-Йорк.
Авг. Штефан був непересічним педагогом і організатором навчально-виховного процесу, його педагогічна діяльність стала вагомим підґрунтям формування національно свідомої і самодостатньої особистості на Закарпатті в 20-30 рр. ХХ ст.. Однак його педагогічна спадщина на сьогодні мало досліджена. Між тим, випускники очолюваної ним Торговельної академії стали першою верствою закарпатської фінансово-економічної інтелігенції, активними учасниками руху за автономні права краю у складі Чехословаччини, а згодом – Карпатської України. Свої педагогічні погляди він виклав і у книгах «За правду і волю: спомини і дещо з історії Карпатської України» (т. 1, 1973; т. 2, 1981), «Августин Волошин — Президент Карпатської України» (1977).
Проаналізувавши названі книги, зміст навчальних програм, методики Державної торгової академії, підручники Авг. Штефана можемо виділити кілька його засадничих наступних педагогічних ідей:
1. формування патріота - члена української національної спільноти і громадянина демократичної держави;
2. формування європейця – полікультурної особистості ;
3. формування особистості власника і небайдужого професіонала;
4. формування сім’янина.
«Академія мала великий вплив на національний розвиток молоді»,- зазначав у книзі «Тернистий шлях до України» її випускник, активний учасник Карпатської України американський політолог Ю. Химинець.
У книзі «Спомини» ще один безпосередній учень Авг. Штефана, знаний дипломат часів Карпатської України, відомий американський вчений-політолог В. Шандор, напише: «Головним джерелом росту національної свідомості була праця професорів середніх шкіл…, торговельної академії на чолі з проф. А.Штефаном».
Такої чесної і справедливої оцінки учнів удостоюються тільки справді великі педагоги.

Ходанич П. М.,
кандидат  педагогічних  наук, доцент ЗІППО