Під нею розуміють процес перенесення, збереження та продовження традицій, досвіду, знань, цінностей, культури від попередніх поколінь до наступних. Світ рухається вперед завдяки гармонійному поєднанню новацій та інтеріоризації здобутків і досвіду минулих поколінь.
Якби можна зобразити спадкоємність, то ось вона, на світлині.
Зліва ‒ Валентина Іванівна Сивохоп, яка віддала майже сорок років сумлінної праці удосконаленню педагогів у Закарпатському інституті післядипломної педагогічної освіти, обіймаючи посади методиста, завідувача кабінету, заступника директора з навчально-методичної роботи. Валентина Іванівна – відмінник освіти України, педагог, якого знали в кожному шкільному колективі, шанували колеги з Центрального інституту та обласних ІППО, керівники різних рівнів. До неї зверталися за порадою, їй довіряли найскладніші завдання. Знали: не підведе, бо відповідальна, виконає якісно, бо досвідчена, мудра. Бо емпатійна, толерантна, зважена: відчуває співрозмовника, як себе. Валентина Іванівна уміла передавати досвід ненав’язливо, делікатно, спілкувалась по-людськи тепло і водночас дипломатично.
А поруч – Тетяна Іванівна Грабовська, кандидат фізико-математичних наук, доцент, на той час (це 2013 рік) молодий викладач кафедри менеджменту та інноваційного розвитку освіти, а з 2020 – заступник директора з навчально-методичної роботи та моніторингу якості освіти.
Про що розмова? Неважко здогадатися: про освіту, методику та людину в її розвитку, бо ж педагогіка – універсальна багатогранна галузь, яка базується як на інноватиці, так і на традиціях та спадкоємності.