У дворі Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти в історичному центрі Ужгорода особлива аура. Тут росте кілька екзотів із давніших часів, стара сакура, вічнозелена сосна з пташиним гніздом – така собі міська ідилія. У релігійні свята лунають дзвони Кафедрального собору, доносяться церковні співи та молитви.
Інститут знаходиться у своєму приміщенні з середини 70-х рр. ХХ століття. А в дорадянський час будинок першого корпусу належав Ужгородській жіночій греко-католицькій учительській семінарії. На стіні колишньої семінарської каплиці – графіті заслуженого художника України, учня Й. Бокшая та А. Ерделі Миколи Медвецького. Сонце, мати і дитя, пара голубів – все не випадкове, все символічне і пов’язане з дитинством, любов’ю та вихованням.
В інститутському дворі весь день сонячно, тут південний схил Замкової гори, обжитої тисячі років тому. Серце давнього міста.
За довгі роки в інститутському дворику відбувались різні акції: навчання з цивільної оборони, протипожежної безпеки, тренування учителів-курсантів, «руханки» НУШ, одного разу, кажуть, було навіть декламування віршів…
Найгарніші світлини – весняні, коли сонце ще лагідне, листя ніжне.
Хоча б оця: і люди, і будинок ‒ у відчутті свята.
День вишиванки, травень 2024 року.