Історія однієї світлини

Один із яскравих заходів, проведених у стінах Комунального закладу «Закарпатський інститут післядипломної педагогічної освіти» Закарпатської обласної ради нещодавно, ІV Міжнародна науково-практична конференція «Особистість в освітньо-культурному просторі: Микола Мушинка (1936-2024). До 90-річчя від дня народження». Як відомо, Микола Іванович, лемко з Пряшева в Словаччині, став першим дипломованим академіком НАН України з українського закордоння в час Незалежності. […]

Особливість навчального процесу нашого інституту – групи зі шкіл з угорською мовою навчання, які, зауважимо, на території України працюють тільки на Закарпатті. Саме для роботи таких учителів у КЗ «ЗІППО» ЗОР спільно з Центром гунгарології та кафедрою угорської мови та літератури ДВНЗ «УжНУ» створюються методичні розробки, пишуться програми та підручники, видаються перекладні словники. Юліанна Павлівна

Під нею розуміють процес перенесення, збереження та продовження традицій, досвіду, знань, цінностей, культури від попередніх поколінь до наступних. Світ рухається вперед завдяки гармонійному поєднанню новацій та інтеріоризації здобутків і досвіду минулих поколінь. Якби можна зобразити спадкоємність, то ось вона, на світлині. Зліва ‒ Валентина Іванівна Сивохоп, яка віддала майже сорок років сумлінної праці удосконаленню педагогів

Пам’ятаєте слова В. Сухомлинського: «Перед тим як навчати, зацікав»? Ця світлина від Ольги Тимофієвої, колишньої методистки Закарпатського інституту післядипломної педагогічної світи. На ній вихователі та методисти закладів дошкільної освіти ‒ учасники обласного семінару лялькарства, який відбувся в Ужгородському ляльковому театрі «Бавка» понад десять років тому. За організацію відповідала Ольга Олександрівна, закохана у ляльки працівниця педагогічної ниви,

2019 рік, холодний жовтневий день. За вікном похмуро від важких хмар. А в актовому залі інституту – тепло і затишно: людей переповнює світло. У президії професори ЗІППО Василь Химинець, Роман Офіцинський, проректор з наукової діяльності Михайло Басараб, доцент Петро Ходанич, завідувач кафедри педагогіки та психології  Лідія Ходанич. Тут відбувається неординарна подія: Обласна науково-практична конференція, присвячена

У дворі Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти в історичному центрі Ужгорода особлива аура. Тут росте кілька екзотів із давніших часів, стара сакура, вічнозелена сосна з пташиним гніздом – така собі міська ідилія. У релігійні свята лунають дзвони Кафедрального собору, доносяться церковні співи та молитви. Інститут знаходиться у своєму приміщенні з середини 70-х рр. ХХ століття.

Якби комусь захотілося визначити, у кого з методистів в інституті найбільша кількість слухачів, то, безперечно, першість би отримала Марія Юріївна Кірик: її контингент – початкова школа, і вчителі, і вихователі групи продовженого дня, педагоги позашкілля. Марію Юріївну знають у кожному закладі Закарпаття, її шанують і люблять за професійність, обізнаність у педагогічній інноватиці. А вона напрочуд

На світлині ‒ мить етапу Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка. На ній – незмінна організаторка заходів з мови та літератури Тетяна Дмитрівна Гнаткович, кандидат педагогічних наук, завідувач кабінету методики викладання суспільно-гуманітарних та художньо-естетичних дисциплін ЗІППО, врешті, знаний в Україні ветеран нашого закладу, що працює тут з учителями уже близько 30

Випробування лідерства – це бути сильним, але не грубим; добрим, але не слабким; хоробрим, але не нахабним; розважливим, але не лінивим; скромним, але не боязким; гордим, але не гордовитим; жартівливим, але без дурниці,‒ це відомий вислів Джима Рона, видатного американського підприємця та оратора, філософа успіху. З виразу стає зрозумілим, як складно бути керівником. Адже керівник закладу

Цій світлині 13 років. Площа Народна в Ужгороді, Свято вишиванки. Працівники Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти вишикувались для знімку, та тут далеко не всі. Частина розійшлась, спілкуються зі знайомими, адже  зібралась чи не вся освітянська громада краю. А освітянам, як відомо,  завжди є про що погомоніти. Важко повірити, це був останній передвоєнний рік. В Україні ще