Історія однієї світлини

Комунальний заклад «Закарпатський інституту післядипломної педагогічної освіти» Закарпатської обласної ради розташований у будинку колишньої жіночої вчительської семінарії на вулиці Августина Волошина, 35. Це історичний центр міста, який зберігає й понині своєрідний дух його давнини. Вулиця Августина Волошина в Ужгороді з’явилась 1992 року, а в радянські часи це була вулиця Кремлівська, яка починалась від вулиці Суворова,

Шкільні музеї. Їх нараховується на Закарпатті понад 70, більшість – етнографічні, дбайливо створені з принесених дітьми сімейних старожитностей. Однак яка виховна робота ведеться у музеях протягом десятків років! На світлині – 2005 рік, обласний семінар учителів української мови та літератури в найзахіднішому регіоні української Лемківщини – біля витоків Ужа. На світлині – учасники заходу методист

Здається, нема в освіті нашого краю закладу, де б не впізнавали подружжя Качурів. І в Києві також їх впізнають, називають «наші закарпатці». Борис Михайлович Качур – у минулому керівник управління освіти та науки Закарпатської ОДА, а Мирослава Михайлівна – відомий у краї науковець, доцент Мукачівського державного університету. Обоє – кандидати педагогічних наук. Сьогодні Мирослава Михайлівна

Один із яскравих заходів, проведених у стінах Комунального закладу «Закарпатський інститут післядипломної педагогічної освіти» Закарпатської обласної ради нещодавно, ІV Міжнародна науково-практична конференція «Особистість в освітньо-культурному просторі: Микола Мушинка (1936-2024). До 90-річчя від дня народження». Як відомо, Микола Іванович, лемко з Пряшева в Словаччині, став першим дипломованим академіком НАН України з українського закордоння в час Незалежності.

Особливість навчального процесу нашого інституту – групи зі шкіл з угорською мовою навчання, які, зауважимо, на території України працюють тільки на Закарпатті. Саме для роботи таких учителів у КЗ «ЗІППО» ЗОР спільно з Центром гунгарології та кафедрою угорської мови та літератури ДВНЗ «УжНУ» створюються методичні розробки, пишуться програми та підручники, видаються перекладні словники. Юліанна Павлівна

Під нею розуміють процес перенесення, збереження та продовження традицій, досвіду, знань, цінностей, культури від попередніх поколінь до наступних. Світ рухається вперед завдяки гармонійному поєднанню новацій та інтеріоризації здобутків і досвіду минулих поколінь. Якби можна зобразити спадкоємність, то ось вона, на світлині. Зліва ‒ Валентина Іванівна Сивохоп, яка віддала майже сорок років сумлінної праці удосконаленню педагогів

Пам’ятаєте слова В. Сухомлинського: «Перед тим як навчати, зацікав»? Ця світлина від Ольги Тимофієвої, колишньої методистки Закарпатського інституту післядипломної педагогічної світи. На ній вихователі та методисти закладів дошкільної освіти ‒ учасники обласного семінару лялькарства, який відбувся в Ужгородському ляльковому театрі «Бавка» понад десять років тому. За організацію відповідала Ольга Олександрівна, закохана у ляльки працівниця педагогічної ниви,

2019 рік, холодний жовтневий день. За вікном похмуро від важких хмар. А в актовому залі інституту – тепло і затишно: людей переповнює світло. У президії професори ЗІППО Василь Химинець, Роман Офіцинський, проректор з наукової діяльності Михайло Басараб, доцент Петро Ходанич, завідувач кафедри педагогіки та психології  Лідія Ходанич. Тут відбувається неординарна подія: Обласна науково-практична конференція, присвячена

У дворі Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти в історичному центрі Ужгорода особлива аура. Тут росте кілька екзотів із давніших часів, стара сакура, вічнозелена сосна з пташиним гніздом – така собі міська ідилія. У релігійні свята лунають дзвони Кафедрального собору, доносяться церковні співи та молитви. Інститут знаходиться у своєму приміщенні з середини 70-х рр. ХХ століття.

Якби комусь захотілося визначити, у кого з методистів в інституті найбільша кількість слухачів, то, безперечно, першість би отримала Марія Юріївна Кірик: її контингент – початкова школа, і вчителі, і вихователі групи продовженого дня, педагоги позашкілля. Марію Юріївну знають у кожному закладі Закарпаття, її шанують і люблять за професійність, обізнаність у педагогічній інноватиці. А вона напрочуд