80 років

На календарі 1991 рік. Я працюю в загальноосвітній школі № 19. Маю сьомий клас. Проходжу чергову атестацію. А для того треба дати відкритий урок. Звичайно, вибираю літературу. Тему з позакласного читання (після циклу уроків, присвячених вивченню фольклору): «„Дума про голод” Єгора Мовчана». Підготовка до уроку виявилася напружено і важкою морально. Тоді тільки зʼявилися в «Огоньке» […]

Перед Інститутом вдосконалення вчителів (сьогодні це – Комунальний заклад «Закарпатський інститут післядипломної педагогічної освіти» Закарпатської обласної ради) від часу його створення стояло чітко визначене завдання: забезпечити підвищення рівня кваліфікації керівних і педагогічних кадрів освіти, їхнє ідейно-політичне та науково-методичне вдосконалення. Як зазначає дослідник історії освіти Закарпаття професор Василь Химинець, «динамізм, послідовний розвиток інституту, удосконалення форм і

Багато хто з учителів, працюючи у віддалених гірських селах Закарпаття, де електролінію було проведено тільки наприкінці 60-х років ХХ ст., отримував шмат культури через дротове радіо («галю») та кіно, адже кіноустановки працювали скрізь, де знаходився клуб. Культурний розвиток інтелігенції здійснювався також через книги; влада, не шкодуючи матеріальних затрат, намагалась поповнити сільські бібліотеки радянською літературою, а

За якістю підручників можна судити про рівень освіти в суспільстві загалом. Не випадково написання підручника вважається чи не вершиною методичної діяльності науковця та педагога-практика, це вважалось завжди особливо престижно і почесно як для авторів, так і для закладу, який долучився до їх створення. У радянські часи заклади освіти працювали за єдиними програмами, які діяли незалежно

На кінець жовтня 1969 р. були створені і діяли 16 кабінетів (позакласної роботи, атеїстичного виховання, педагогіки, початкових класів, дошкільних установ, іноземних мов, працюючої молоді, історії та географії, української та російської мов і літератури, національних шкіл, фізичного виховання, фізики і математики, ТЗН, трудового навчання, біології і хімії, інтернатних установ). Усі вони були укомплектовані відповідними кадрами. Олена

З приходом до керівництва Інститутом Ірини Семенівни Котової відбувається реформа загальноосвітньої школи в Україні. Школа отримує нову назву: «Загальноосвітня, трудова, політехнічна школа із виробничим навчанням». Здійснюється перехід на восьмирічне навчання. Це вимагало значних змін у діяльності Інституту, оновлення його змісту, форм і методів роботи. Тому змінюється планування роботи Інституту, удосконалюється робота кабінетів та методистів. Звертається

(20.02.1914, с. Страбичово, тепер Мукачівський р-н – 17.10.1951) – перший завідувач Закарпатського обласного відділу народної освіти. Народився в селянській родині. Закінчив Мукачівську гімназію (1932) та історико-філологічний факультет Празького університету (1937). У роки Другої світової війни був організатором прогресивних літературних сил краю, допоміг видати колективні збірники поезії і прози «12» (1940), «Живая струя» (1940). Організував «Библиотеку

Історія шкільництва – це одна з важливих ділянок суспільних наук. Вона повʼязує минуле з сучасним та дає можливість на підставі минулого будувати майбутнє, сприяє позитивному розв’язанню виховних проблем. Друга половина ХІХ – перша половина ХХ століття – складний і суперечливий період в історії Закарпаття, це період національного самоусвідомлення закарпатоукраїнців та їх активних дій за утвердження рідної мови

СРСР, багатонаціональна держава нового, соціалістичного, типу, у 40-50 рр. ХХ ст. тримався на залізних стовпах класової боротьби, страху перед владою та ідеології сталінізму. У народі живе з тих часів кілька влучних прислів’їв про бідність, загальний примус, страх та репресії: «Ні корови, ні свині, тільки Сталін на стіні»; «Хто не з нами, той проти нас», «Колгосп ‒

Хто ж вони, перші стажувальники в новоствореному закладі вищої освіти – вчителі повоєнного часу кінця сорокових років? Більшість – жінки: місцеві – колишні вчительки народних шкіл, випускниці гімназій, навіть дружини священників, які мали гімназійну або семінарську освіту і пройшли люстрацію, склали присягу на вірність державі. Приїжджі – випускниці вчительських інститутів Ніжина, Києва, Глухова, Полтави, Дніпропетровська, Макіївки