Особиста і колективна безпека у таборі

Рекомендації щодо організації та проведення заходів з безпеки життєдіяльності в оздоровчих таборах
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я у світі 9 відсотків усіх випадків смертності та 16 - інвалідності настають внаслідок травматизму.
В Україні кількість травмованих і загиблих внаслідок нещасних випадків невиробничого характеру у три рази більше, ніж в інших європейських країнах.



У зв'язку з цим створення на місцевому рівні безпечного і сприятливого для здоров'я середовища життєдіяльності людини, формування ефективної системи профілактики травматизму невиробничого характеру стає проблемою державного рівня. Одним із шляхів вирішення проблеми є підвищення рівня культури безпеки та обізнаності населення з питань безпеки життєдіяльності, формування відповідального ставлення громадян до особистої безпеки людини та безпеки оточуючих. І чим раніше людина вивчить основні принципи самозахисту та усвідомить свою відповідальність за дії у період лиха, тим ефективніше будуть результати. По цій причині формування у людей свідомого ставлення до проблем особистої і колективної безпеки, набуття ними навичок і досвіду із самозахисту і рятування слід починати з дитячих років і цілком зрозуміло, що лише дорослі члени суспільства можуть донести до дитячого розуму істину, що їхня безпека залежить від них самих, що їхнє життя є безцінним.

Одним із шляхів поширення серед дітей та підлітків відповідних знань та вмінь у сфері безпеки життєдіяльності є цілеспрямований розвиток позашкільної га позакласної роботи.

З метою реалізації цього напрямку проведенo навчально-просвітницькі заходи з безпеки життєдіяльності в літніх оздоровчих таборах школярів та молоді.

При проведенні цих заходів досягаються три мети:

 перша – ознайомлення дітей з правилами особистої безпеки, підвищення їхньої готовності діяти швидко, свідомо в умовах шкідливих та небезпечних факторів природного, техногенного, екологічного та соціального середовища;

 друга – виховання у дітей почуття колективізму, готовності прийти на допомогу тим, хто потрапив у біду;

 третя – педагогічна практика студентів вищих навчальних закладів гуманітарного профілю в роботі з дітьми та підлітками.

Заходи з безпеки життєдіяльності та цивільної оборони плануються та проводяться як для всього дитячого оздоровчого табору в цілому, так і для кожного загону зокрема. В загальному плані роботи табору повинні бути такі заходи, як різноманітні змагання між загонами, спортивні ігри, вікторини, дискотеки, лотереї, виконання нормативів з цивільної оборони тощо.

У планах роботи загонів передбачають проведення вікторин, тренувань, змагань між ланками. Самостійні плани проведення заходів з цивільної оборони не складаються, вони повинні щільно переплітатись з медико-санітарними та спортивно-оздоровчими заходами та ін. Форми та методи проведення вікторин, тренувань, змагань та ігор повинні бути цікавими та захоплюючими для дітей.

У планах основних заходів табору та загону вказується найменування заходів (вікторин, тренувань та ін.), мета, час, та місце проведення, відповідальний за проведення та відмітка про виконання.

Виходячи з загального плану, розробляються конкретні плани підготовки та проведення заходів, в яких відображаються: мета, час та місце проведення, персональний склад учасників, матеріальне забезпечення, зміст проведення заходів, хто проводить, хто виконує.

План необхідно скласти на всю табірну зміну, передбачаючи при цьому виконання більшої частини заходів протягом другого та третього тижнів. Це пояснюється тим, що частина часу буде використана на вирішення організаційних питань з прийому, розміщення та роз'їзду молоді та школярів.

Під час проведення заходів слід поєднувати колективні форми та індивідуальні підходи у навчанні. Колективізм та індивідуальний підхід в роботі з дітьми взаємопов'язані між собою і взаємно обумовлені. Тому від керівників заходів вимагається уміння створювати сприятливі умови для активної роботи всіх дітей, і в той же час потрібен індивідуальний підхід до кожної дитини.

Як показує досвід, в переліку засобів, що використовуються під час колективної навчальної роботи важливе місце займають: визначення колективних навчальних завдань, обговорення і відбір кращих рішень, висновків, пропозицій, намагання направити в потрібний напрямок спільні інтереси колективу, створення умов для того, щоб діти могли порадитись між собою, взаємно оцінити свої зусилля та отримані навички.

Основу індивідуального підходу складає знання керівником загону своїх вихованців. Він повинен добре знати кожну дитину і створювати відповідні умови для її самореалізації. Індивідуальний підхід також передбачає турботу вихователя про те, щоб кожна дитина працювала з повною віддачею сил і можливостей, успішно засвоювала знання, розвивала свої здібності. Вимоги вихователя повинні бути рівні і високі до всіх. Але, в той же час, ці вимоги повинні відповідати можливостям кожної дитини і сприяти їхньому зростанню. Знання правил особистої та колективної безпеки повинні засвоїти всі діти, але шлях до цього у кожного може бути свій. Індивідуальний підхід якраз і сприяє найкращому досягненню другої мети.

Спочатку в загонах та змінах, згідно з планами, проводяться бесіди, вікторини, демонстрації кіно- та діафільмів з цивільної оборони, потім проводяться тренування, змагання та естафети, а в кінці зміни - спортивні ігри, естафети. Підготовка та проведення спортивних ігор покладається на керівника фізичного виховання та вихователя.

Вікторини, тренування, змагання та походи проводяться старшими вихователями, викладачами фізичного виховання, музичними працівниками.

Методичну допомогу в підготовці та в проведенні спортивних ігор, вікторин та інших навчально-просвітницьких заходів надають працівники територіальних курсів цивільної оборони (як правило міських курсів) та працівники органів освіти.

Якість проведення заходів з безпеки життєдіяльності та цивільної оборони в значній мірі залежить від наявності навчально-матеріальної бази, тобто від забезпечення таборів необхідним спортивним інвентарем та інвентарем з цивільної оборони, навчально-методичними та наочними посібниками, відеофільмами з безпеки життєдіяльності.

Однією з найбільш активних масових форм закріплення знань та удосконалення практичних навичок із цивільної оборони є змагання, вікторини, естафети, турпоходи із відвідуванням цікавих осередків природи з практичним орієнтуванням, розведенням вогню та приготуванням їжі в польових умовах. Змагання можуть проводитись між загонами та ланками серед дітей одного віку.

Змаганнями між ланками керує вожатий загону. Для проведення змагань між загонами призначається керівник (головний суддя). На допомогу йому надається група суддів із числа вихователів та медпрацівників.

Підготовка оздоровчих таборів до захисту від можливих наслідків реальних надзвичайних ситуацій покладається на персонал дитячих таборів. Тому, щорічно до початку табірного оздоровчого сезону, силами курсів цивільної оборони в плановому порядку проводиться підготовка начальників (керівників) таборів, старших вожатих, вихователів, викладачів фізичного виховання, медичного персоналу, які назначаються для роботи з дітьми шкільного віку. Керівництво установ, організацій, яким належать табори та адміністрація дитячого оздоровчого табору відповідають за забезпечення засобами індивідуального захисту, необхідним інвентарем, навчально-методичними посібниками з питань безпеки життєдіяльності. Адміністрація дитячих таборів організовує оповіщення у випадках надзвичайних ситуацій та сприяє здійсненню евакозаходів, а також забезпечує виконання заходів з цивільної оборони у таборі.

Дуже важливою є третя мета, яка визначається виключно для педагогічних колективів літніх оздоровчих таборів школярів та молоді. Студенти вищих навчальних закладів гуманітарного профілю, як і студенти інших профілів, в обов'язковому порядку вивчають дисципліни «Безпека життєдіяльності» та «Цивільна оборона». Програмою підготовки студентів за цими дисциплінами (спільний наказ Начальника штабу - заступника начальника Цивільної оборони України та Міністра освіти України від 20.06.1995 р. № 182/200) передбачено виконання студентами лабораторних та практичних занять, виконання контрольних та розрахунково-графічних робіт. Але для студентів педагогічних інститутів найкращим способом виконання практичної роботи є робота з дітьми та підлітками в період функціонування таборів відпочинку. Керуючи загонами дітей, виконуючи обов'язки на інших педагогічних посадах в таборах відпочинку студенти закріплюють свої власні знання, отримані під час навчання і в той же час навчають дітей та підлітків основам безпеки життєдіяльності. Крім того, студенти отримують певний досвід проведення навчальних заходів в системі позашкільної та позакласної роботи. Отриманий досвід може бути використаний ними з практичній діяльності після закінчення навчання. Таким чином загальноосвітні навчальні заклади будуть мати молодих фахівців, які маючи професійні теоретичні знання, одночасно отримали практику в організації та проведенні заходів з безпеки життєдіяльності у формі позакласної (гурткової) роботи.

Інна Шпонтак,
методист методичного кабінету навчально-методичного центру
ЦЗ та БЖД Закарпатської області