(20.02.1914, с. Страбичово, тепер Мукачівський р-н – 17.10.1951) – перший завідувач Закарпатського обласного відділу народної освіти. Народився в селянській родині. Закінчив Мукачівську гімназію (1932) та історико-філологічний факультет Празького університету (1937). У роки Другої світової війни був організатором прогресивних літературних сил краю, допоміг видати колективні збірники поезії і прози «12» (1940), «Живая струя» (1940). Організував «Библиотеку современных угрорусских писателей», де видано два десятки книжок. З 1943 мобілізований у хортіївську армію. У радянський час працював уповноваженим у справах народної освіти Закарпатської України, а з 1946 – завідувачем облвно, з 1949 по 1951 – заступник голови облвиконкому. Багато зусиль доклав для ліквідації неписьменності та малописьменності серед дорослого населення в післявоєнні роки на Закарпатті. Як перший освітянський керівник, був фундатором будівництва та розвитку нової школи на Закарпатті.
У літературі як російськомовний автор друкувався під псевдонімами Ваня Горемика, Таня Верховинка, Горькоуст, Юр.Попадюк, ГИК. Окремою книжкою вийшли вірші для дітей «Монисты» (1941). Посмертно вийшла збірка віршів «Перед рассветом» (1964).
Літ.: 1. Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. – Ужгород: Ґражда, 2007. 2. Химинець В. В., Стрічик П. П., Качур Б. М., Талапканич М. І. Освіта Закарпаття. – Ужгород: Карпати; Інформаційно-видавничий центр ЗІППО, 2009.
Б. М. Качур,
В. В. Химинець