Він був ініціатором у нашому інституті створення кафедр, відкриття аспірантури з педагогіки, проведення всеукраїнських конференцій «Проблеми післядипломної освіти педагогів» (ось уже проведемо двадцяту за рахунком) та багатьох інших яскравих починань. Працюючи в ЗІППО вже майже 35 років, він брав участь у всіх заходах реорганізації середньої освіти в незалежній Україні, вдосконалення післядипломної педагогічної освіти, досліджував інноваційні процеси та їх результати тощо. Не пам’ятаю конференції в ЗІППО, у якій професор не брав би участь. Не було, здається, за тридцять років і олімпіади з фізики, де на обласному рівні не брав би участь у журі Василь Васильович Химинець.
Його ім’я добре відоме не тільки в педагогіці, а й у бурхливому громадському житті нашого краю.
Він слугував і слугує прикладом для молодих науковців-педагогів. Родина Василя Васильовича – це три покоління науковців: дружина Ольга Володимирівна і старший син Олексій – кандидати педагогічних наук, молодший син Володимир – доктор економічних наук, внучка Анна теж заявила про себе як дослідниця-педагог…
Василь Васильович Химинець – науковець, педагог, громадський діяч, заслужений винахідник України (1988); доктор фізико-математичних наук (1985), професор (1987), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1989), почесний громадянин Ужгорода (2019).
Народився 24 серпня 1948 року в с.Кольчино біля Мукачева в селянській родині; закінчив Мукачівську СШ № 2 (1966), фізичний факультет Ужгородського державного університету (1971). Працював лаборантом, старшим лаборантом, молодшим та старшим науковим співробітником кафедри фізики напівпровідників УжДУ. Навчався в аспірантурі при кафедрі фізики напівпровідників (1972-1975), займався науковими дослідженнями склоподібних халькогенідних напівпровідників. 1982 очолив відкриту ним при університеті Галузеву науково-дослідну лабораторію «Фізико-технологічні дослідження склоподібних напівпровідників» Мінелектронпрому СРСР. 1983-1988 працював начальником науково-дослідного сектора УжНУ. У 1987 обраний завідувачем кафедри фізичних основ мікроелектроніки. З 1992 В. Химинець – завідувач кафедри педагогіки, психології та методики викладання, заступник директора з наукової роботи Закарпатського ІППО, з 2013 – професор кафедри менеджменту та інноваційного розвитку освіти цього інституту.
Сфера його зацікавлень у педагогіці – історія педагогіки Закарпаття, упровадження інновацій в освітньому процесі, освіта в демократичному суспільстві, ефективний менеджмент, дидактика та методика викладання в сучасних умовах тощо.
Василь Химинець самостійно і в співавторстві опублікував понад 600 наукових та науково-популярних праць, у тому числі 44 книги (12 монографій, 5 книг, 12 науково-методичних посібників), 8 проспектів ВДНГ СРСР, 6 інформаційних листків на впровадження наукових результатів у практику, на пріоритетні розробки в галузі матеріалознавства, опто- і мікроелектроніки отримав 58 патентів на винаходи, в т. ч. 8 за кордоном (38 впроваджено в практику із значним економічним ефектом).
Основні праці з педагогіки: монографії «Науково-дослідна робота в інститутах післядипломної педагогічної освіти» (2005), «Інновації в сучасній школі» (2004), «Інноваційна освітня діяльність» (2008), «Інновації в початковій школі» (2009), «Інновації в дошкіллі» (2011), «Інновації в управлінні науково-методичною роботою» (2012), «Фізика на Закарпатті» (2012), «Історія Ужгородської гімназії (1613-2013)» (у співавт., 2013), «Освіта Закарпаття» (у співавт., 2009), «Освіта Ужгорода» (у співавт., 2017) та ін.
Професор Василь Химинець є науковим керівником 32 наукових тем, виконаних за планами і постановами урядів СРСР і України, АН СРСР, НАН України, Мінвузу СРСР і Міносвіти України, захищених десяти кандидатських (в т.ч. 3 – доктора філософії) та науковим консультантом п’яти докторських дисертацій (3 виконано в СФРЮ). За ініціативи Василя Химинця організовано видання першого на Закарпатті педагогічного науково-методичного журналу «Освіта Закарпаття» (2005, головний редактор) та педагогічної газети «Слово вчителя» (2003, головний редактор). Учений обраний в редакційну раду міжнародного фізичного журналу «Journal of Research in Physics» (1998, Белград), всеукраїнського науково-методичного журналу «Гірська школа українських Карпат» (2006, Івано-Франківськ), в різні роки входив до складу редколегій педагогічного регіонального журналу «Рідний край» (1997), газет «Карпатська правда» (2000-2007) і «Європа-Центр» (1998-2002); член Національної спілки журналістів України.
Усі роки Василь Химинець брав активну участь у громадсько-політичному житті області та країни. Обирався на відповідальні посади: голова обласної і заступник голови Державної комісії з проблем Пістрялівської РЛС (1989-1993), депутат обласної ради (1989-1994), радник голови Ужгородської міської ради, член Ужгородського міськвиконкому (1994-1999), радник голів Закарпатської ОДА та секретар ради політичних партій при голові Закарпатської ОДА (1992-2004). Працював у декількох державних та обласних комісіях і робочих групах, брав участь у розробці важливих для країни та Закарпаття документів: Концепція переходу Закарпатської області до ринкової економіки (1990), Вільна економічна зона, Концепція сталого розвитку Закарпаття (1990-1994), Національна стратегія розвитку «Україна-2022» (2008) та ін.
За досягнення в науково-дослідній роботі відзначався Дипломами та грошовими преміями Кабінету Міністрів УРСР (1979,1984), Кабінету Міністрів СРСР (1989), бронзовою (1978) і срібною (1984) медалями ВДНГ СРСР. За значний внесок у науку, плідну роботу з обдарованою молоддю, розробку інноваційних освітніх проєктів та за організаторську діяльність в інноваційному розвитку національної освіти Василя Химинця у 2001, 2008, 2011-2015 рр. нагороджено Почесними грамотами і дипломами, у 2008 – нагрудним знаком «Петро Могила», а в 2016 – «Відмінник освіти України». За особистий внесок у розвиток національної і регіональної освіти і науки Василя Химинця в 1998, 2008 і 2018 рр. нагороджено Почесними грамотами і нагрудним знаком «За розвиток регіону» Закарпатської обласної ради та Закарпатської обласної адміністрації. У 2020 р. Указом Президента України професору В. Химинцю призначено державну стипендію, як визначному діячу освіти України.
…Перераховую нагороди та відзнаки, за кожною з яких нелегка праця, а бачиться сивочола людина – мудра, чуйна, досвідчена, обізнана в педагогічній майстерності, чудовий лектор та керівник. За понад двадцять років роботи поруч з ним не пам’ятаю, щоб Василь Васильович помилявся в оцінці ситуації чи людини, щоб приймав поспішні чи недалекоглядні рішення. І не пам’ятаю випадку, щоб підвищував голос чи був необ’єктивним. Йому властива системність мислення, всеохопність бачення, уміння проєктувати на роки вперед, що робить ідеї виваженими та по-сучасному свіжими. Ось, наприклад, як ця, зі статті в газеті «Орбіта» (7 жовтня 1997 року): «Дуже важливо, щоб інтелектуальний рівень чиновників всіх владних структур був належним, а професіоналізм відповідав вимогам часу і, звичайно, щоб патріотизм був не декларативно-лозунговим, а мав під собою духовно-розумову основу». Хіба не так?
Підготувала Лідія Ходанич за виданням «Педагогічна енциклопедія Закарпаття», т.2. Ужгород, 2022.
