У вервиці тих, хто працював у Закарпатському інституті післядипломної педагогічної освіти, яскраво висвічуються творчі люди. Вони здатні сприймати і відображати світ навколо себе по-особливому. Згадаймо хоча б Енштейна: «Творчість – це бачити те, що бачили всі інші, і думати про те, що ніхто інший не думав». Творець – літописець буднів, що перетворює світлом свого серця кожен день на свято.
Ольга Тимофієва, методист дошкілля, віднайшла свою нішу одразу в кількох творчих виявах: поезія для дітей, лялькарство, художня фотографія, дослідження історії педагогіки та краєзнавство. І все перераховане віддзеркалилось у звичайній роботі звичайного методиста.
Народилась педагог та мисткиня 8 червня 1953 року в смт. Золотий Потік Тернопільської обл. Закінчила дошкільне відділення Львівського педагогічного училища (1975), факультет педагогіки і психології Рівненського педагогічного інституту (1980). Працювала піонервожатою в школі, вихователькою дитячого садка в рідному містечку. З 1980 р., переїхавши в Ужгород, по 2014 р. обіймала посаду методиста кабінету дошкільного виховання Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти, організувала і провела сотні цікавих заходів з дошкілля: семінарів, конференцій, тематичних дискусій, відкритих занять…
Ольга Олександрівна ‒ автор чисельних наукових публікацій з історії дошкілля на Закарпатті, а також ряду видань з методики виховання дітей дошкільного віку. Популярними є, зокрема, хрестоматія з літературного краєзнавства «Косиці Карпат» (1999), «Незвичайний календар» (2003), «Зошит дошколярика» (2005, 2014), «Керівництво дошкільним навчальним закладом» (2006), «Календар спостережень за природою. Квітковий календар» (2007), «Лялькова вистава – чудова забава» (2008), «Затія-дивоглядія» (2009, 2014), «Знай, люби, оберігай» (2012), «Кришталеві джерела» (2015), «Театр ляльок» (2017), «Скарби рідного краю» (2020) .
Працюючи в нашому інституті, Ольга Олександрівна видала ряд збірок лірики: «На відстані руки» (1999), «Під знаком червня» (2002), «Невтоленність» (2006, 2008), «Висоти вічних журавлів» (2008), «Вибране» (2012). Критика відзначала легкість пера, здатність авторки у деталях відтворити світ жінки.
Цікавими в крайовій літературі є поезії для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку зі збірок «Родинна скринька» (1999), «Вечірня казка» (2001), «Чарівні віконця» (2002), «Котилася діжечка» (2006), «Котикові пісеньки» (2014), «Колискова для сонечка» (2015), «Про звіряток для маляток» (2018) та ін. Авторці добре відомий світ дитинства, вона дарує малятам, крім казкового сприйняття звичних речей, ліричне споглядання природи, веселі історії кота з Радванки тощо. Поетеса вміє учити та виховувати не повчаючи. Це і є та поетична педагогіка, яку описував і досліджував Степан Жупанин.
Ольга Тимофієва – автор чисельних дописів та публікацій у пресі, вона член Спілки журналістів України (2001). А ще має рідкісне хобі: з особливою любов’ю займається художньою фотографією, організувала ряд фотовиставок у містах Закарпаття. На її світлинах по-особливому гарно виглядають куточки рідного міста, архітектурні пам’ятки та карпатські краєвиди в різні пори року.
А ще… бачаться добрі очі ляльок, придуманих Ольгою для лялькового театру в дошкільному закладі. Здається, кожна її лялька схожа на свою авторку, бо, оживаючи в руках вихователя, здатна зачарувати дитину, розповідаючи мовою дитинства про серйозний світ навколо…
Оглядаючи надбання Ольги Тимофієвої у різних сферах творчості, усвідомлюєш: творча людина не просто створює красу, вона живе нею, перетворюючи сіру буденність на золоті злитки ‒ витвори мистецтва, вона перетворює світ навколо за законами краси і добра. Їй важливо, аби світ був гармонійним, одухотвореним, аби звеличеною в ньому була людина, у якій, усвідомлено нею чи ні – до кінця її днів живе здивована дитина.
Лідія Ходанич , за виданням «Педагогічна енциклопедія Закарпаття», т.2 (2022)
