Павло Кукуруза (1896‒1978) ‒ видавець, редактор, літератор і державний бібліотекар, який зробив вагомий внесок у розвиток національно-культурного життя Закарпаття у 1920 –1930-х роках ХХ століття.
Павло Кукуруза народився 4 березня 1896 року в Новій Ушиці в родині відомого подільського пасічника. 1917 року закінчив Переяславську гімназію. 1918 року вступив до новоствореного Камʼянець-Подільського державного українського університету.
Навчався і одночасно працював у видавництві Подільського губернського земства. Він організував читальню товариства «Просвіта» та аматорський драматичний гурток в Ушиці. На цей період припадають і перші кроки Кукурузи у видавничій справі.
1918 року в рідному місті видав власним коштом книжку Степана Руданського «Лірика, співомовки та байки» накладом 5 тисяч примірників. Увесь тираж він привіз до Кам’янця-Подільського на продаж. Голова губернського земства та комісар освіти Віктор Приходько, захоплений сміливим вчинком студента, відкупив у нього книги. Заохочений успіхом, Кукуруза здав до друку нові книги, однак не встиг їх видати: у листопаді 1919 року Камʼянцем-Подільським остаточно оволоділи більшовики.
Не сприйнявши більшовицької революції, Павло Кукуруза емігрував спочатку до Варшави, а згодом до Ужгорода. У 1922 році відкрив тут власне видавництво. У вільний від робити час займався бджільництвом, організувавши в Ужгороді товариство «Рій», а при ньому пасіку, яка згодом виросла до 100 сімей і стала показовою. На пасіці діяли практичні курси бджільництва, які за 1925 ‒ 1926 роки відвідали 800 слухачів.
Упродовж 1923 ‒ 1926 років за його сприяння видавалися часопис «Підкарпатське пчолярство», місячник «Пчолярство» та підручники для пасічників. Крім того, Павло Кукуруза працював у редакції популярного молодіжного журналу «Пчілка». Протягом міжвоєнного періоду брав участь в багатьох, культурницьких заходах, що проводилися товариством «Просвіта».
Докладав чимало зусиль для редагування методично-педагогічної літератури. Редагував «Літературний листок», що виходив як додаток до газети «Свобода», альманахи та календарі «Просвіти», видав власні праці з природознавства, географії та рослинництва. За його участі упродовж 1923 ‒ 1938 років видано близько 80 книжок. До того ж Павло Кукуруза був постійним членом керівництва просвітянської бібліотеки та видавництва в Ужгороді. Після Віденського арбітражу, 2 листопада 1938 року, брав участь в евакуації українських бібліотек та архіву Крайового уряду з Ужгорода до Хуста. У 1939 році був призначений Августином Волошином на посаду державного бібліотекаря й керівника Архіву Карпатської України.
Павло Кукуруза був заарештований угорською владою у березні 1939 року за участь в національно-визвольних змаганнях закарпатських українців та висланий з території краю. Виїхавши до Чехії, потрапив до рук німців, які відправили його на примусові роботи поблизу Берліна.
Упродовж 1941 ‒ 1943 років Павло Кукуруза працював технічним редактором в культурно-науковому видавництві Українського національного обʼєднання, що знаходилося в Празі. Тут його знову заарештували і вислали до концентраційного табору в Терезієнштадті (1943 ‒ 1945).
Після звільнення переїхав до Мюнхена, де продовжив займатися видавничою справою в Українському технічно-господарському інституті у 1945 ‒ 1949 роки.
У 1949 році емігрував до США і оселився в місті Міннеаполіс штату Міннесота.
Похований на українському кладовищі св. Андрія в Бавнд Бруці штату Нью Джерсі.
За матеріалами інтернет-видань