– одна із форм підвищення кваліфікації вихователів кінця ХІХ ст.
Положення законодавчих актів 1890-х рр., що стосувалися розвитку дошкільного виховання, стали поштовхом до формування і такої форми підвищення кваліфікації вихователів, як короткотривалі курси. Їх запровадило Міністерство освіти і культу Угорщини в 1891р.
Такі курси проводилися в різних містах Угорщини (Будапешті, Годмезеввашаргеї, Левочі, Мукачеві). У більшості, це ті міста, де тоді існували заклади з підготовки вихователів. У цих курсах активно брали участь вихователі з Березького, Марамороського, Угочанського та Ужанського комітатів. Учасники курсів отримували знання з різних методик, дотичних до виховання і навчання дітей дошкільного віку, та відвідували відкриті заняття з різних розділів програми у міських зразкових дошкільних закладах. За підсумками курсів слухачі складали залік, який приймала екзаменаційна комісія, призначена міністром освіти і культу, та отримували посвідчення. Закінчивши курси, керівники складали іспити на здобуття кваліфікації, що давало змогу надалі займати цю посаду. Якщо результати були незадовільними, особи, які не склали іспит, позбавлялися права керувати дошкільним закладом.
Підготувала Г. І. Рего