На жаль, ця тема понині ще не була об’єктом прискіпливого вивчення науковців, однак у ній, як у краплі води, віддзеркалюються тенденції розвитку освіти, у ній проглядається досвід співпраці, який, вочевидь, став би в пригоді майбутньому розвитку освітнього простору в краї. Саме з проєкції на останнє спробуємо коротко оглянути співпрацю найдавніших вищих освітніх закладів Закарпаття.
Ужгородський національний університет було створено на основі спільної постанови уряду УРСР та ЦК КП(б)У від 18 жовтня 1945 року. І першого лютого 1946 року тут почали навчатися на чотирьох факультетах 160 перших студентів – майбутні історики, філологи, медики, біологи. Згадаймо, що на Закарпатті в часи ідеологічної перебудови повоєння і входження краю в СРСР катастрофічно не вистачало кадрів, зокрема в освіті, тому мета була чіткою: налагодити випуск кадрів для місцевих освітніх та медичних закладів, а також, готувати з-поміж випускників майбутніх управлінців, які б були віддані радянській владі, знали ментальність місцевого населення, особливості полікультурних зв’язків та історію краю.
Більшість перших викладачів Ужгородського державного університету – запрошені на посади кадри з-за меж області, які почали налагоджувати роботу на 15 перших кафедрах, – це один професор, 9 доцентів,14 старших викладачів, 11 викладачів, 8 асистентів.
У 2000-му році Ужгородський університет отримав статус національного. Сьогодні тут функціонують 19 факультетів, Навчально-науковий інститут хімії та екології, Українсько-угорський навчально-науковий інститут, 113 кафедр, зокрема кафедра військової підготовки, природничо-гуманітарний фаховий коледж, і за основними показниками заклад входить у перелік кращих ВНЗ України. Сьогодні тут працюють майже 1300 науково-педагогічних працівників, серед яких 150 докторів наук , професорів та понад 700 кандидатів наук, доцентів.
Співпраця між Інститутом удосконалення вчителів та Ужгородським університетом заснувалась ще наприкінці 40-х рр. минулого століття, коли викладачі УжДУ почали брати участь у читанні лекцій в межах проходження вчителями курсів. Так, на курсах післядипломної освіти педагоги слухали лекції про міжнародну політику та політику КПРС, про накреслення п’ятирічного плану тощо. Згодом серед лекторів почали з’являтися фахівці з предметів. У зв’язку з тим, що в інституті не вистачало своїх науково-педагогічних кадрів, методисти запрошували для розширення тематики курсів гостьових лекторів, здебільшого науковців УжДУ. Так, серед істориків у 50-х рр. ХХ ст. здобули популярність лекції Федора Потушняка – відомого письменника та знавця археології, колишнього ученого з дорадянського Підкарпатського общества наук, у 60 рр. – професора Михайла Трояна, у 70 рр. – доцента Дмитра Данилюка, у 80 рр. – доцента Івана Халуса, у 2000 рр. – професора Сергія Федаки та ін.; серед учителів словесності – професорів Михайла Сюська, Наталії Бедзір, Наталії Венжинович, Галини Шумицької, доцентів Тамари Розумник, Наталії Вигодованець, Івана Сенька, Івана Хланти, Алли Галас, Евеліни Балли, гунгарологів Петра Лизанця, Христини Зикань; іноземної філології – професорів Михайла Полюжина, Мирослави Фабіан, доцентів Мирослави Ладченко, Марії Вереш, Сніжани Голик; серед учителів біології – професора Василя Комендаря, серед учителів географії – професора Наталії Габчак, серед учителів фізики і математики – професора Ігоря АКороля та доценів Іллі Шманька і Михайла Повідайчика, серед учителів фізичної культури – доцента Валерія Товта… Бажаними гостями в інституті вдосконалення вчителів завжди були викладачі кафедри педагогіки та психології університету – професор Василь Гомоннай, доцент Степан Жупанин. Професори Василь Гомоннай та Михайло Блецкан брали активну участь у роботі аспірантури при ЗІППО. Дехто з перерахованих вище згодом перейшов на постійну роботу в наш інститут (І. Халус, І. Шманько, С. Жупанин, М. Зимомря).
У нашому закладі вже звично сприймаються команди журі на учнівських олімпіадах, творчих учнівських конкурсах, конкурсах «Учитель року», куди входять науковці КЗ «ЗІППО» ЗОР та ДВНЗ «УжНУ». Так, в останні роки за участь у журі відзначимо професорів університету Наталію Бедзір («Учитель року» в номінації «Зарубіжна література»), Івана Мандрика («Історія»), Наталію Габчак («Географія»), доцентів Оксану Кузьму («Українська мова та література»), Сніжану Голик («Англійська мова»), Мирославу Ладченко («Німецька мова»), Валерія Товта («Фізичнпа культура»), Михайла Повідайчика («Математика») та ін.
ЗІППО спільно з науковцями УжНУ проведено ряд наукових конференцій. Слід відзначити співпрацю з кафедрами української літератури та української мови, загальної педагогіки та педагогіки вищої школи, де викладачі ЗІППО беруть активну участь у наукових форумах, друкують дослідницькі розробки в «Науковому віснику УжНУ». Відмітимо хоча б всеукраїнські наукові конференції 2022 р. до ювілейних дат лауреатів Шевченківської премії письменників ‒ П. М. Скунця (80-річчя) та І. М. Чендея (100-річчя).
Кандидатами педагогічних наук доцентом Лідією Ходанич, завідувачем методкабінету Тетяною Гнаткович на прохання деканату філологічного факультету УжНУ у 2024 р. прочитано публічні лекції про інноваційні процеси впровадження НУШ, демократизацію та гуманізацію в освіті України. Науковці нашого інституту неодноразово вводились у склад ДЕКів, зокрема, факультету іноземних мов (доц. М. Баяновська), філологічного факультету (доц. Л. Ходанич, Т. Гнаткович), математичного факультету (доц. В. Орос, І. Сігетій), входили в експертні групи складання програм тощо.
Плідною виявилась і співпраця КЗ «ЗІППО» ЗОР та ДВНЗ «УжНУ» в створенні навчальної літератури для ЗЗСО. Так, хунгаролог доцент Христина Зикань з ДВНЗ «УжНУ» та вчителі на чолі з методистом ЗІППО Євою Браун за останні роки створили понад 20 підручників з угорської мови та літератури за вимогами Нової української школи (про це йшлося у попередніх розповідях).
Окрема сторінка співпраці двох закладів – проходження стажування, під час якого викладачі інституту радо знайомляться з роботою окремих кафедр університету, вивчаючи організацію наукової та навчальної роботи, новітні ідеї в змісті предметів, а викладачі УжНУ набираються інноваційних ідей з методики, вивчають реальний стан освітніх реформ у спілкуванні із слухачами курсів післядипломної педагогічної освіти ЗІППО.
Отже, започаткована в 40-і рр. ХХ ст. співпраця між двома найдавнішими закладами вищої освіти на Закарпатті за 80 минулих років дала щедрі ужинки і набирає щодалі більшої ваги.
