Задор Дезидерій (20.10.1912, м.Ужгород – 16.09.1985, м.Львів) – піаніст, органіст, диригент, композитор, педагог. Закінчив Празьку консерваторію по трьох факультетах: органному, фортепіанному, диригування (1932-1934). У 1934-1936 рр. виступав як виконавець-піаніст. В 1936-1938 рр. пройшов у Празі курс аспірантури з композиції та музикології. Одночасно був музичним радником від Підкарпатської Русі в міністерстві освіти. Як референт починає вивчати руський співанковий фольклор, організовує фольклорні експедиції, в результаті чого записав і опрацював понад 300 мелодій народних пісень, коломийок, колядок, обрядових наспівів. З 1938 р. працював педагогом у рідному краї, поширював народну музичну культуру. Прищеплював учням любов до народної пісні та культури, залучав їх до збору співанкового фольклору. В 1944 р. у співавторстві з Ю. Костьо та П. Милославським видав за сприяння Подкарпатського Общества Наук збірку «Народні пісні підкарпатських русинов». У несприятливі воєнні роки пропагував народну музичну культуру закарпатоукраїнців через Будапештське і Кошицьке радіо та в концертних програмах Будапештської музичної Академії. У 1942 р. написав теоретичну працю «Коломийка в руській народній творчості». 1943 р. запрошений на викладацьку роботу в Коложварську консерваторію, але невдовзі тотальна воєнна мобілізація захопила і його. Воював у складі угорської армії на східному фронті. По війні повертається в Ужгород, включається в музичну діяльність, домагається відкриття музичного училища і стає його першим директором. Був диригентом Ужгородського симфонічного оркестру (1947-1950), виступав як соліст-піаніст.
Погляди Дезидерія Задора на музичне мистецтво не співпадали з комуністичною ідеологією в галузі мистецтва. Потрапив у кампанію «боротьби з космополітизмом і плазуванням перед Заходом» (за постановою ідеолога комунізму А. Жданова). Його позбавили посади директора музучилища. Переходить на композиторську роботу. В 1954-1963 рр. стає художнім керівником Закарпатської обласної філармонії. З 1963 р. і до смерті – професор Львівської консерваторії.
Заслужений діяч мистецтв України. Нагороджений орденом Трудового Червого Прапора.
За матеріалами «Педагогічної енциклопедії Закарпаття» авторства М. Р. Баяновської
