Голота Яків (30.10.1880, м. Бранешти, Буковина (тепер Молдова) – 17.09.1964, м. Брно, Чехія) – педагог, культурно-освітній діяч.
Закінчив Коломийську гімназію в 1901 році. Після цього рік добровільно служив в австро-угорській армії. Після навчання у 1902-1906 роках на філософському факультеті Чернівецького університету отримав кваліфікацію середньошкільного професора української мови, історії та географії з правом викладання в школах з українською і німецькою мовами навчання. Працював професором державної вчительської семінарії в Чернівцях, а згодом у Вашківецькій гімназії, де став її директором.
Воював на фронтах Першої світової війни у складі австро-угорської армії, куди його мобілізували 1 серпня 1914 року. З кінця 1918 року до 31 серпня 1920 року в складі Української галицької армії воював проти більшовиків. Після відступу УГА опинився в Чехословаччині, викладав на гімназійних семінарійних курсах у містах Ліберець та Йозефов. Через рік його як офіцера сотні УГА перевели в Ужгороді. Згодом призначили директором і професором Берегівської гімназії.
Але в Берегові йому довелося попрацювати недовго. У 1922 році Августин Штефан, який створив в Ужгороді торговельну академію, запросив Якова Голоту на посаду професора руської (української) мови та історії новоствореної академії. У 1926 році перебрався до Мукачева, куди передислокувалася академія. Тут керував самоосвітнім гуртком «Рідна нива».
1 вересня 1938 року призначений директором учительської семінарії в Ужгороді на запрошення Августина Волошина. У листопаді 1938 року перебрався до Хуста, де разом з А. Штефаном створив міністерство шкільництва Карпатської України. Проте в Хусті затримався недовго, перебрався до Севлюша для допомоги у створенні там державної учительської семінарії, в яку набирали слухачів Ужгородської і Мукачівської семінарій, що не бажали залишатися на окупованій території.
13 березня 1939 року він зі студентів семінарії організував курінь, який вступив у бій з угорськими військами, що наступали на Севлюш. 16 березня у Тячеві його затримали, під арештом він перебував 8 днів, після цього його випустили як офіцера австро-угорської армії. Про ці події написав у спогадах «Від Королева до Хуста / Карпатська Україна в боротьбі». Серед його учнів – вчений і політичний діяч Вікентій Шандор, журналіст Михайло Бабидорич, проф. Василь Гомоннай, який описав методику морально-етичного та патріотичного виховання Я. Голоти, відзначавши особливий гуманізм, толерантність та повагу до вихованців, уміння формувати українську національну самоідентифікацію, дух козацького лицарства.
Наприкінці березня 1939 році разом із дружиною перебрався до Відня, а незабаром опинився в місті Брно на Моравії. Незважаючи на його пенсійний вік, у роки Другої світової війни, був відправлений на примусові роботи в Німеччину та Австрію.
Після закінчення війни займався громадсько-політичною і культурно-освітньою роботою серед українців Чехословаччини.
Помер 17 вересня 1964 року у Брно і похований на центральному кладовищі міста.
Підготувала Н. Ребрик за матеріалами:
1. Енциклопедія сучасної України. Т. 6. К., 2006.
2. Фекета І. «Козак тілом і душею…» / Карпатський край, 1997, № 6-10.
3. Гомоннай В. В. Антологія педагогічної думки Закарпаття (Х1Х-ХХ ст.). Ужгород: Закарпаття, 1992.
4. Сайт «Історичної правди». Режим доступу: https://www.istpravda.com.ua/ articles/2023/03/10/162473/
5. Педагогічна енциклопедія Закарпаття. Ужгород, 2021. 512 с.