Технічні засоби навчання – комплекс пристроїв та різноманітної апаратури, що використовуються в освітньому процесі для підвищення його ефективності – це, вочевидь, своєрідний годинник цивілізації, здатний інформувати про час та навіть зміну епох.
З 1946 року пройшло лише 80 літ (хіба це не мить у космічному вимірі?), а скільки епох проминуло!
У перших документах про покращення матеріально-технічної бази Закарпатського інституту вдосконалення вчителів ідеться про закупку звичайних дошок, крейди та рахівниць, а також про фураж для коней, адже саме кіньми діставались тоді у віддалені школи та райони педагогічні та науково-педагогічні працівники, щоб вивчити в конкретних умовах рівень засвоєння освітніх нововведень. На засіданнях методради, до речі, постійно заслуховувались питання викладання предметів чи актуальні проблеми виховного процесу. Щоб підготувати такі виступи, до прикладу, з Ужгорода до Рахова їхали інститутською бричкою з візником два дні… А в спогадах учителів читаємо про те, що з технічних засобів навчання в школі була динамомашина, виготовлена руками самих учителів. В області функціонувала Станція юних техніків, і розвиток технічних знань серед учнів усіляко вітався.
Наприкінці 50-х рр. у документах почали фігурувати закуплені для навчальних цілей мікроскопи та діаскопи, програвачі з платівками навчального змісту, які планово розподілялися по школах, дещо перепадало й Інституту вдосконалення вчителів. Наприкінці 40-х рр. в Інституті з’явилась кіноустановка, що дозволило демонструвати навчальні фільми, у 60-х рр. (телевежа в Ужгороді, нагадаємо, почала функціонувати з 1964 року) було встановлено в шафі, що зачинялась, чорно-білий телевізор радянської марки «Огоньок».
Серед розглядуваної тематики в кожній групі курсантів значились практичні заняття з використання ТЗН, бо ж новітні засоби навчання почали планово завозитись і в школи. Зміни були внесені також у навчальні програми студентів усіх факультетів Ужгородського державного університету, де була організована та діяла міжфакультетська лабораторія ТЗН, тому молоді вчителі ‒ випускники УжНУ, ‒ починаючи роботу в школі, уже володіли навичками роботи з ТЗН.
Коли у 70-х рр. минулого століття Закарпатський інститут вдосконалення вчителів переїхав у приміщення колишнього інтернату вчительської семінарії (сьогодні вулиця Волошина, 35), тут було організовано аудиторію ТЗН, де зберігались кіноустановка, програвачі, телевізор та демонстраційні прилади, а також кіно-, фоно-, слайдо- та фільмотека, які планово поповнювались виготовленими на фабриках навчальних матеріалів наборами.
Однак технічні засоби навчання швидко морально старіли: щороку з’являлись новіші й більш досконалі моделі, відходили в минуле неякісні діаскопи, їм на зміну приходили більш складні епідіаскопи та проєктори.
Кінець ХХ століття приніс людству електронно-обчислювальні машини п’ятого покоління, які здатні використовувати нові рішення в архітектурі комп’ютерної системи та упроваджувати в дію принципи штучного інтелекту, тому ХХІ століття ознаменувало бурхливий розвиток і використання з освітньою метою комп’ютерної техніки.
Ковід-19 і перехід на дистанційне навчання як учнів шкіл, так і вчителів-курсантів КЗ «ЗІППО» ЗОР ще більше активізував і прискорив розвиток цифрових технологій, висунув необхідність опанування ними всіма, хто навчається і хто навчає. Треба віддати належне вчителям, науковцям, педагогічним працівникам, які на відмінно вчасно справились із стратегічним викликом.
Сьогодні для використання в освітньому процесі в Комунальному закладі «Закарпатський інститут післядипломної педагогічної освіти» Закарпатської обласної ради до послуг науковців та педагогів сотні потужних стаціонарних комп’ютерів та ноутбуків, у кожній аудиторії – інтерактивна дошка, чисельні мультимедійні системи, які активно використовуються в освітньому процесі.
Оглядаючись назад, дивуєшся: за 80 років свого існування в розвитку технічних засобів навчання наш заклад, а разом з ним і заклади середньої освіти подолали карколомний шлях від дошки та крейди до використання новітніх цифрових технологій.
Підготувала Лідія Ходанич
