Про нього – Великого, Єдиного, Нашого Тараса

shevchenko-aforizm-2

Шевченко… Пророк, Месія, Син України, національний геній, Великий Українець… Незліченний ряд перифраз про нього.
…Часто чуєш: не робіть культу Тараса. Але він є і буде довго. Україна не народила ще другого Шевченка. І Бог зна, коли він з’явиться.

Багато дослідників сходяться на тому, що він не просто поет, а поет, даний Богом. І поява його на цій землі була закономірною, як і поява Месії, Ісуса Христа.
Це, звичайно ж, так. По-перше, Шевченко був глибоко віруючою людиною. Свідченням цього є такі факти: слово „Бог” – найбільш уживане в „Кобзарі”; Біблія завжди була його настільною книгою (з нею не розлучався ні на мить навіть на засланні); Псалтир знав напам’ять.
По-друге. Скільки страждань, мук, поневірянь, невизнання довелося зазнати Месії! Народжений у кріпацтві, Шевченко зазнав не менше лиха.
По-третє. Великою була й мета з’яви на світ. Месія прийшов, аби врятувати людство від чергового страшного суду. А Шевченкові велено було рятувати Україну від загибелі. „Знедоленому, віками бездержавному народові українському потрібен був великий Муж, щоб один терпів і сказав за всіх – за тих, кого любив, над ким плакав і страждав. Потрібен був речник, Боян, пророк, подвижник. Ним став Шевченко”.
По-четверте. Усього тридцять три ‒ страдницьких, мученицьких літ – довелося прожити Месії. А із сорока семи років життя поета біографи налічили всього сім (вдумаймося!) просвітлених днів. Сім днів щастя і радості. Усе, що любив, чого бажав, до чого рвався – все завжди втікало від нього. Не побудував хату, про яку мріяв, не створив сім’ю, не дожив навіть до останньої найбажанішої втіхи – скасування кріпацтва.
По-п’яте. З мудрими та ясними проповідями звертався Ісус Христос до простого люду. Чи ж не такими були і залишаються слова Великого Кобзаря, в яких подано високоморальні настанови?!
Наскрізними у поглядах, ділах і творіннях Месії є любов і милосердя. Саме ці загальнолюдські цінності є домінантами у житті та творчості Шевченка. Вони обидва закликали любити, хоч усе життя страждали за цю любов.
Любов у Шевченка – всеохоплююча:
до Бога, який асоціюється з правдою – „молітесь Богові одному, молітесь правді на землі, а більше на землі нікому не поклонітесь”;
до людей – „любітеся, братайтеся…молю вас, благаю”;
до України. Здається, такого апофеозу любові до рідної землі ніхто, крім Шевченка, не висловив:
Свою Україну любіть.
Любіть її… Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
„Шевченко універсальний, ‒ читаємо у В. Базилевського. – Немає такої події у недавній і новітній історії, де б він не був на місці. Згадаєш голодомор 33-го, і моторошно війне від Кобзаревого рядка – „гробокопателі ходили”. Сахнешся 37-го – і почуєш прокляття: „Бодай кати їх постинали, отих царів, катів людських!” Замислишся над екологічними бідами – і спливе у пам’яті синівське, уболівальне: „Світе тихий, краю милий, моя Україно, за що тебе сплюндровано, за що, мамо, гинеш?” Дивлячись на деяких землячків, думаєш Шевченковими словами: „За шмат гнилої ковбаси у вас хоч матір попроси, то оддасте…”
Усе і про все сказав Шевченко. Навіть тоді, коли він пише про покриток, про їхні занапащені долі, ми розуміємо, що це проблеми й нашого сьогодення. І десь не стільки соціальні, скільки загальнолюдські. Поет і зараз формує нашу свідомість, нагадує нам, нинішнім, про високі моральні засади українців – цнотливість, дівочу честь, шанобливе ставлення до традицій, звичаїв, спонукає всіх бути відповідальними за долю майбутніх дітей. Адже це він, Шевченко, саме жінку-матір підносить на найвищий ореол слави:
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Воістину, значення Шевченкової спадщини – вселюдське, неоціненне. Про велич і силу поетового слова говорить увесь світ. Імпонує те, що про любов до нього, про цінність його надбання висловлювалися, висловлюються й зараз саме великі світу цього.
Джон Кеннеді, Президент США
Ми вшановуємо його за великий внесок у культуру не тільки України, яку він так любив і так промовисто описував, а й культуру світу. Його творчість є благородною частиною нашої історичної спадщини.
Рокуелл Кент, американський художник і письменник
…те, що я знаю про нього як про поета, викликає найглибші почуття щирого захоплення його талантом і творчістю… Ваш Шевченко – це мій Шевченко. Я люблю і шаную Шевченка.
Назим Хікмет, турецький поет
До того часу, поки народи будуть воювати за свою національну незалежність і демократичні права, вірші Шевченка читатимуться різними мовами.
М.Малруні, прем’єр-міністр Канади
Тарас Шевченко – це символ не лише України, але й всіх, хто бореться за свою гідність будь-де в світі.
Завершити думки наодинці хочеться словами Богдана Лепкого: „Він народ, покраяний кордонами, баламучений ворожими закликами, розбитий всілякими програмами, гуртував, збирав докупи і єднав у один великий український народ.
Без нього… хтозна-що було б з нами без нього”.

Лариса Андрела,
методист відділу освіти Свалявської РДА
Закарпатської області