Іршавські дошкільнята пишуть листа бійцям „Повертайтеся додому”

Бійцям у зоні бойових дій потрібна не тільки матеріальна допомога – вони надзвичайно потребують моральної підтримки. Цю підтримку героям України відправили діти Іршавського дошкільного навчального закладу №4.

Вихованці разом із вихователями намалювали малюнки для солдатів, виготовили державний стяг, на якому залишили відбитки своїх рученят із побажаннями для солдатів. Діти просять і бажають миру і спокою, звертаються до військових із проханням захистити їх, народ і рідну українську землю: «Дорогі солдати Української Армії,
Вам пишуть діти з дитячого садка №4 м. Іршави, Закарпатської області. Ви нас не знаєте, але ми знаємо про Вас дуже багато. Ми знаємо, що у цей важкий час Ви оберігаєте кордони нашої держави, бережете наш сон і спокій, наше життя. Ви захищаєте наші родини. Ми захоплюємося Вашим героїзмом, мужністю і відвагою. Ви ціною власного життя захищаєте мир, єдність і майбутнє України.
Цей малюнок зроблений руками діток і від щирого серця. Український Прапор зроблений долоньками, у яких передається родюча українська земля-годувальниця та мирне небо, під яким зростають маленькі патріоти нашої країни. Це посильний вклад у перемогу.
Ми, маленькі дітки, теж за Вас переживаємо! Ми віримо у Вас! Ми гордимося і пишаємося Вами!
Нехай Ваші гарячі серця, світлий розум та міцні руки вбережуть нашу Україну! Повертайтеся додому живими і здоровими! З повагою, вихованці ДНЗ №4 м. Іршави, Закарпатської області».
Ще одного листа написав колектив дошкільного закладу. «Доброго дня, дорогі наші захисники. Вам пише колектив ДНЗ №4 м. Іршави, Закарпатської області. Щоранку прокидаємося з молитвою за Вас. Не минає й хвилини, щоб ми не переймалися тривогою за Ваші життя. Ми з Вами особисто не знайомі, не всіх Вас знаємо по імені і звідки Ви, але, повірте, для нас Ви рідні, Ви – наші брати, наші чоловіки, наші сини, наші батьки. Адже чините святу і героїчну справу – Ви захищаєте нашу рідну землю, наші оселі, нашу віру, мову, свободу, незалежність… Повірте, кожна з нас зараз хотіла б бути поряд з Вами, допомагати, підтримувати. Та, на жаль, ми можемо це зробити лише в душі і щирою молитвою. Проте, ми дбаємо і виховуємо тих, за кого Ви воюєте – майбутнє наше і нашої України – Ваших дітей та онуків. Нам би хотілося, щоб цей лист приніс Вам хоч трохи тепла, щоб дав відчути любов, з якою ми думаємо про Вас.
Ми дуже хочемо жити у вільній державі, де буде мир і добробут. Ми Вас любимо, поважаємо. Віримо в Вас і з нетерпінням чекаємо додому. Повертайтеся додому живими, будь ласка!»