Гейміфікація або ігрофікація на уроках української мови та літератури

game 1

Одна з ідей сучасної школи — наблизитись до реальних викликів та виховати відповідальність в учнях. В епоху сьогодення, коли інформація доступна всім, самих лише знань недостатньо для того, щоб стати успішною і щасливою людиною. Потрібно щось більше – вміння спілкуватися, об’єднуватися заради ідеї, співпрацювати, співпереживати, працювати в команді, слухати і прислухатися, чути і бути почутим, жити в суспільстві вільним і в той же час не порушувати кордонів особистісного простору інших людей, бажання бути корисним. Коли ми призвичаюємося до повторюваної діяльності, вона стає автоматичною: ми перестаємо думати про якість результату і свій внесок у нього. Рутинізація знижує мотивацію і розсіює увагу. Протилежністю до цього є стан потоку — висока зосередженість на справі. У цьому стані не помічаємо плину часу і досягаємо максимальної концентрації та ефективності.

Саме це відчули учителі української мови та літератури 14 лютого на семінарі-практикумі „Гейміфікація як метод підвищення ефективності навчання”, який відбувся на базі Хустського РМК (завідувач О. Пригара).
Гейміфікація  – це спосіб впливу на людську поведінку, який базується на використанні ігрових елементів. Від інших ігрових форматів, повідомила М. Турбінська, голова РМО, гейміфікація відрізняється тим, що її учасники орієнтовані на ціль своєї реальної діяльності, а не на гру як таку. Ігрові елементи інтегруються до реальних ситуацій для мотивації конкретних форм поведінки у певних умовах.Гейміфікація не пропонує універсальних інструментів, які можуть покращити будь-який процес. Тож все виглядає дуже схожим на справжній проектний процес.
„Гейміфікація є одним із методів підвищення ефективності навчання”,– зауважила Н. Подолей, методист РМК. Ігрові елементи можуть покращити процес або звести його нанівець. Використання ігор допомагає виправити помилки, допущені на рівні планування, посилити вже створену та добре налагоджену модель і підвищити мотивацію. Наталія Михайлівна провела дуже цікаву ділову гру „Хто я?”, приурочену видатній українській поетесі Лесі Українці. Окрім того, філологи позмагались у грі „Знайди рими”, відтворюючи маловідомий широкому загалу вірш письменниці „Струмочок”.
Відчуття учителем учня, усвідомлення своєї ролі у педагогічному процесі і мети своїх виховних дій зумовлює педагогічний такт, сутність якого полягає у творчому вмінні обирати в кожному конкретному випадку таку лінію поведінки, підхід (за допомогою слова, вчинків, тону, погляду, жестів, міміки тощо), які оберігають честь і гідність учнівського колективу, кожного учня.
М. Фетько, учитель Рокосівської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської областi, член творчої групи, обмінюючись досвідом роботи з колегами, сказала, що обов'язкова передумова гри – знання індивідуальних особливостей психічного стану, настроїв і переживань учнів. Один і той же засіб виховного впливу дає різні результати, залежно до кого, коли, за яких умов і як його застосовують. „У цій справі немає стандартних рецептів”, – зауважила Л. Хомечко, вчитель Боронявської ЗОШ І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської областi, авторка досить оригінальних ментальних карт.
Н. Подолей, підсумовуючи захід, сказала, що більшість сучасних викликів лежать на перетині кількох вимірів і потребують комплексних рішень. Гейміфікація не дає прямих відповідей на питання, але пропонує простір для спільного пошуку. Пропоновані нею формати організації людської поведінки можна використовувати для партисипації різних масштабів. З огляду на потенціал та обмеження, які вона несе, гейміфікація – це заклик до експериментів і дискусій.

Г. Стрижак,
учитель Вільшанської
ЗОШ І-ІІ ступенів,
заступник директора

game 3

game 2