«Хто нікчемну душу має, то така ж у нього мова…»

dusa-mova

«Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу» – писала Ліна Костенко. Писала попереджаючи: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову». Ми не схаменулися. І ця невтішна перспектива настала. І годі казати, що все – як грім на голову, що ніхто не сподівався...
Хіба не видно було, як брутально і методично впродовж століть невеликими шматками «нікчемні душі» виривали Україну з України на всіх рівнях життя. Це цинічне виривання бере початки ще від наказу (1627) царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні «Учительного Євангелія» Кирила Ставровецького, переходить через епоху царя Петра із забороною книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг (1720), указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії (1763) і зруйнування Запорізької Січі (1775), розгром Кирило-Мефодієвського товариства (1847), Валуєвський циркуляр (1863) і Емський указ (1876), заборону відзначати 100-річчя Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси (1914), телеграму Сталіна про припинення «українізації» (1933), операцію «Вісла» (1947), наказ про написання дисертацій виключно російською мовою (1970), «Андроповський указ» (1983), закон про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної (1990), а викладачам російської доплачували 15 відсотків до зарплатні, і аж до нині, коли був ухвалений недосконалий ліберально-гібридний мовний закон від 25 квітня 2019 року, що залишив початкову освіту мовами нацменшин; ЗНО – недержавною мовою аж до 2030 року, а з 2020 року ще й скасування обовʼязкового ЗНО з української літератури; мову суду – яку завгодно; мову ЗМІ – квотовану й гібридну; мову обслуговування, правопорядку та охорони здоров'я – «прийнятну для сторін»; мову культури – «за творчим задумом»; мову друку та розповсюдження – залежно від «окремо взятого місця»; мову науки – переважно англійську; а зі ст. 9, п. 2 зникли депутати Верховної Ради України, «які зобов'язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов'язків»... До цього додайте реверс мовно-суспільної свідомості через ковідну пандемію і багаторічну страшну російсько-українську війну, в якій «визволяють» русскоязичних, навіть назву якої спочатку соромʼязливо замінили евфемізмом АТО-ООС, а сьогодні – повномасштабне вторгнення з тисячами убитих... І що? Терпимо ми й далі, гей!? Бо ми толерантні аж до непристойності! Йдучи за Шевченковим «Поховайте та вставайте!», нині, як ніколи, пора вийти із летаргічного сну, опритомнитися і нарешті зрозуміти, що все починається з мови – «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову». Саме мова – наріжний камінь держави, а в нашому випадку – це тотожність зі своєю національною державою.
Тому, як ніколи, нині є актуальною співпраця з Уповноваженим із захисту державної мови – Тарасом Кременем, який за час своєї каденції багато чого змінив на користь української як державної. Про мовні проблеми і шляхи їх розвʼязання йшлося на зустрічі колективу Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти з ним, яка відбулася 4 травня 2022 року в ЗІППО. Зауважимо, що 9 лютого 2021 року між Тарасом Кременем як Уповноваженим із захисту державної мови та Закарпатським інститутом післядипломної педагогічної освіти в особі директора доц. Сивохопа Я. М. був підписаний Меморандум про співпрацю. За останні пів року ця співпраця налагодилася й активізувалася в усіх напрямах, передбачених зазначеним документом.
Отож сторони обговорювали наболілі проблеми, ділилися успіхами, планували спільні заходи на майбутнє. На сьогодні у рамках Меморандуму проведена наступна робота.
Щодо забезпечення та захисту права педагогічних працівників на отримання інформації державною мовою та поліпшення якості освітніх послуг з підвищення кваліфікації педагогічних працівників державною мовою в Інституті переглянуто й оновлено курси лекцій для всіх категорій слухачів з акцентацією на українську термінологію, правильність ведення документації державною мовою, уведення в життя нового українського правопису; для керівників освітніх закладів – розроблено і введено у програму курсів практичні заняття «Українська як державна: готуємося до іспитування»; для вчителів НУШ розроблено комплекс теоретико-практичних занять щодо культури мовлення (відповідальні – завідувачі кафедр: доценти Орос В.М., Ходанич Л.П., Качур Б.М., заступники директора: доценти Грабовська Т.І., Іваць О.М.).
Враховуючи сучасну ситуацію з переселенцями, розроблено курс теоретико-практичних занять з вивчення української мови для переміщених осіб (відповідальні – Ребрик Н.Й., Павлович-Іліньо З.В.).
Щодо організації та проведення спільних заходів, реалізації спільних проєктів та/або програм, спрямованих на ефективну реалізацію державної мовної політики та захист української мови як державної, на базі ЗІППО відкрито майданчик для складання іспиту на визначення рівня володіння державною мовою, робота якого розпочалася з січня 2022 року (підготовлено 5 інструкторів, проіспитовано більше ста чоловік); відкрито (і успішно працюють) 16-годинні мовні курси з підготовки до іспитування; активізовано роботу щодо створення експозиційного простору «Мовне питання на Закарпатті у ХХ столітті», визначено чотири заклади освіти, де його буде розміщено (Закарпатський інститут післядипломної педагогічної освіти, м. Ужгород, вул. Волошина, 35 (координатор доц. Ребрик Наталія Йосифівна); Ужгородська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №20 – ліцей «Лідер» Ужгородської міської ради Закарпатської області (координатор Гричка Лариса Йосипівна); Великоберезький заклад загальної середньої освіти імені Добраі Петера Великоберезької сільської ради Берегівського району Закарпатської області (координатор Палош Наталія Іванівна); Білківський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Білківської сільської ради (координатор Попович Ольга Іванівна); розроблено і затверджено Положення Експозиційних просторів у кожному закладі, ухвалено їх план роботи. У звʼязку з воєнними подіями відкриття експозиційних просторів відтерміновується до осені цього року.
Щодо проведення спільних нарад, семінарів, конференцій, форумів тощо, то цього року узгоджено відзначення 100-річчя Івана Чендея і 80-річчя Петра Скунця. У рамках урочистостей – онлайн-конференції, творчі конкурси, відкриття виставок і презентація видань, відвідання рідних місць письменників. Так, 28 квітня в Закарпатському інституті післядипломної педагогічної освіти відбулася Всеукраїнська науково-практична онлайн-конференція з міжнародною участю «Всесвіт, гори і Поет. До 80-річчя від дня народження письменника і громадського діяча Петра Миколайовича Скунця». У конференції взяли участь науковці-дослідники літературного процесу в Україні та за кордоном, науково-педагогічні та педагогічні працівники Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти, члени Закарпатської організації Національної спілки письменників України, члени Закарпатської організації Національної спілки художників України, учителі. До конференції зголосилося понад 100 осіб з 5 країн світу. Подали свої виступи 42 особи, виступило – 36 осіб. Звіт про науковий форум є на сайті ЗІППО та надрукований у часописі «Дукля» (№ 2, 2022, с. 61-65). Окрім того, науковці ЗІППО налагодити тісну співпрацю з Ужгородським національним університетом, зокрема з філологічним факультетом: беремо участь у наукових конференціях – 24 лютого, присвячена 80-літтю П. Скунця, 12 травня, присвячена 100-літтю Івана Чендея (доц. Ходанич Л.П., Ходанич П.М., Ребрик Н.Й.); готуємо до друку спільне видання наукового вісника.
У звʼязку з ситуацією, що склалася у державі, у рамках Меморандуму розпочали спільний україно-словацький проєкт щодо підтримки вчителів та дітей – біженців з України, яких прихистила Словаччина (координатор заступник директора з міжнародних звʼязків доц. Іваць О.М.). Разом із Методично-педагогічним центром Словаччини (м. Пряшів) та Міністерством освіти Словаччини (м. Братислава) за підтримки Міністерства освіти і науки України розроблено цикл занять з учителями-словаками, які виявили бажання вчити українську мову. Проєкт працює уже другий місяць; з українського боку залучено 17 вчителів/викладачів-волонтерів, навчання ведеться за освітньою програмою МРС (методично-педагогічного центру) м. Пряшева, СР; навчальний курс – 10 год.; кількість груп – 10, кількість слухачів у групі – 30; загальна кількість слухачів – 300; термін проведення курсів – 14.03.-20.04.22 р.; 16.05.-31.05.22 р.; 09.05.-13.05.22 р. проведено цикл вебінарів для вчителів Словаччини щодо особливостей освітніх програм закладів загальної середньої освіти України; 2-3 травня 2022 року відбулися навчальні вебінари «Особливості оцінювання навчальних досягнень учнів у закладах загальної середньої освіти» (відповідальні: Сивохоп Я.М., Іваць О.М., Грабовська Т.І., Тріфан М.С., Кірик М.Ю. та ін.). Тільки за останній тиждень надано 12 письмових консультацій для вчителів, що працюють поза межами України – у Словаччині та Чехії.
З 1 по 7 травня 2022 року у Чехії відбулися студії, присвячені розбудові менторства, до участі в яких поряд із представниками освітніх установ Словаччини і Чехії були запрошені працівники Закарпатського ІППО: заступник директора з науково-дослідної роботи та міжнародної діяльності – Оксана Іваць, доцент кафедри педагогіки та психології – Наталія Ребрик, завідувач кабінету координаційно-методичної діяльності – Олена Ціник, завідувач центру ЗНО, інноваційних технологій та дистанційного навчання – Зоряна Павлович-Іліньо та заступник начальника відділу освіти Холмківської ТГ – Олена Ганич. Завдяки організаторам студій – Центру європейської політики (CEP, SR), Представництву Фонду Конрада Аденауера в СР (KAS), Міністерства освіти, науки, досліджень та спорту СР (MŠVVaŠ), ознайомилися з досвідом роботи провідних шкіл Чехії щодо розбудови інституту менторства, а також відвідали Безпековий центр європейських цінностей у Чехії, спілкувалися із Девідом Штуліком, відомим аналітиком, у минулому – пресаташе Представництва ЄС в Україні, вірним другом України, політологом Міхалом Мурадом та ін. Упродовж студій професійну підтримку та інспірацію здійснювали Мартін Кріж, керівник директорату курикулуму та інноваційного розвитку освіти Міністерства освіти, науки, досліджень та спорту СР, тренер Петер Урбан та Каміл Сладек – керівник Центру Європейської політики. Подібний обмін досвідом – на користь обох сторін, він ще раз засвідчив прописну істину: «...якщо хочеш бути цікавим для учня, маєш щодня вчитися сам».
Окрім того, у результаті попиту, для учнів з українських шкіл, які опинилися у Словацькій Республіці і хочуть отримувати знання за освітніми програмами України, визначено щоденне спілкування протягом двох годин з різних предметів. Програма діє другий місяць, для викладання дисциплін залучено кращих педагогів області.
Зібрано підручники, посібники, словники та книги художньої української літератури і передано їх у Словаччину.
Такі ж проєкти на стадії організації і розробки з методично-педагогічними центрами Угорщини, Румунії, Чехії.
До 1 травня щороку Уповноважений із захисту державної мови тримає річний публічний звіт перед українським народом про стан дотримання Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Цьогоріч Т.Д. Кремінь представив звіт за 2021 рік, у якому зазначено: «День 24 лютого 2022 року назавжди увійшов до світової історії як початок другої фази повномасштабної спроби вторгнення Росії до України. Воєнний стан. Жорсткі зіткнення, запеклі бої та втрати серед оборонців і мирного населення. Безкінечні черги добровольців на фронт. Волонтерські артерії міжнародної допомоги. Об'єднаний інформаційний простір. Багатомільйонні мітинги на підтримку народу України. «Русскій корабль» поблизу Зміїного. ЧАЕС. ЗАЕС. Рекордні санкції проти ворога. Мільйони біженців. Гуманітарна, військова, медична, енергетична підтримка. Випалення української землі. Бомбардування пологових будинків, житлових кварталів, об'єктів інфраструктури. Міста-страдники. Міста Героїв України. Волноваха. Гостомель. Маріуполь. Харків. Херсон. Чернігів. Буча. Ірпінь. Миколаїв. Охтирка. Геноцид українського народу. Депортація дітей і дорослих. Російщення в освіті. Спалення книжок. Викрадення людей. Масові вбивства. Злочини проти людяності, яких світ не бачив з часів Другої світової. Виступи Президента України В. Зеленського на найвищих трибунах планети. Заклики до світу про надання зброї, закриття неба, евакуації людей з окупованих міст. Запеклі бої за Київ. Наступи на всіх фронтах. Масштабні втрати ворога в живій силі, техніці, засобах. Знищення крейсеру «Москва». Спрощена процедура вступу до ЄС. Озброєння за стандартами НАТО. Асоційоване членство в Європейській федерації національних мовних інституцій. Доблесть, звитяга і героїзм Збройних сил України. «Ой, у лузі червона калина». «Рамштайн». Сила, єдність і реальна боротьба за Україну найсильнішими державами сучасності. Кардинальні зміни в архітектурі міжнародної безпеки. Ленд-ліз. Багатомільйонне «Слава Україні!» і «Героям слава». Україна сильна як ніколи. Нація єдина як кремінь. 93% українців вірять в нашу Перемогу. Державна мова на історичній вершині підтримки. 83% за українську як єдину державну. Героїчна боротьба за право бути українцем. Боронимося, боремося і віримо в перемогу на всіх фронтах...» І далі: «...у 2021 році українська мова, попри необхідність оборонятися, наполегливо наступала...». І в цьому наступі є частка і нашої праці.
Так, на онлайн-зустрічі між Уповноваженим із захисту державної мови Тасасом Кременем та Радою директорів обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти щодо виконання в 2021 році підписаного між ними Меморандуму, яка відбулася 13 травня 2022 року, кожен із директорів представив короткий звіт про виконану конкретну роботу. У процесі предметної розмови визначено спільні завдання щодо втілення в педагогічно-освітнє життя завдань Меморандуму, відзначено особливості кожного регіону, визначено перспективи його реалізації у 2022 році. Зрозуміло, що найактивніше і найглибше обговорювалося питання функціонування державної мови, особливо у ситуації, що склалася на сьогодні. Зокрема, йшлося про організацію різного рівня курсів для українців, що опинилися поза межами України – як дорослого населення, так і дітей шкільного віку, для іноземців, які виявили бажання вчити українську мову, для переселенців із загрожених регіонів, що опинилися на заході України і теж хочуть оволодіти українською мовою, про збір навчальної, навчально-методичної та художньої літератури для потреб переміщених осіб тощо. Окрім того, було закцентовано увагу на неостаточно визначеному статусі інститутів післядипломної педагогічної освіти. У всіх цих питаннях бачимо розуміння і відчуваємо підтримку мовного обмундсмена.
Закарпаття гідно представляв директор Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти доц. Сивохоп Я.М., який наголосив на мультикультурному дискурсі регіону, що дає можливість тісної співпраці з найближчим зарубіжжям.
Наголосимо, що ЗІППО не стоїть осторонь найактуальніших проблем сучасності. Так, колектив інституту, а також учасники Всеукраїнської конференції, присвяченої 80-річчю від дня народження Петра Скунця, звернулися до Комісії з перейменувань вулиць міста з проханням перейменувати вулицю Високу на вулицю Івана Чендея, а Льва Толстого – на вулицю Петра Скунця
І насамкінець. Ідея національної державності, а в цьому контексті єдиної державної мови належить до стрижневих громадянських ідей закарпатських педагогів і закарпатоукраїнського письменства, яке устами Петра Скунця стверджує:

Я долю всього світу пригубив,
Всі мови світу хочу розуміти.
Та, може, світ тому я полюбив,
Що Україна є у цьому світі.

Невпинна праця учителів-викладачів-педагогів, діячів української культури над збереженням скарбів національного фольклору, історичних пам'яток, захист прав українства творити науку і літературу своєю, а не чужою мовою, що активізувався в добу романтизму в діяльності Тараса Шевченка, згодом Івана Франка, Михайла Драгоманова, Лесі Українки, Олександра Олеся, Михайла Грушевського, Володимира Гнатюка, Івана Пулюя, Володимира Вернадського, творчості ранніх модерністів, неокласиків, митців «розстріляного відродження», а на Закарпатті Василя Ґренджі-Донського, Зореслава, Ірлявського, Юрія Станинця, Івана Чендея, Петра Скунця, Мирона Зарицького, Йосипа Дзендзелівського, Олекси Мишанича, Василя Німчука, Любомира Белея та ін., власне, відстоювання права української мови бути справді державною, не припиняється й сьогодні. Характерно, що обстоювання прав рідної мови ніколи не зводилося до ізоляціонізму, до протиставлення своєї культури іншим, ґрунтуючись на єдності національного та загальнолюдського.
Тому українська мова як «форма нашого життя, життя культурного й національного, як форма нашого організування, як душа нації і її найцінніший скарб» має стати впізнаваним національним маркером, брендом, національною гордістю кожного громадянина, які б перед світом засвідчили нашу самобутність, самодостатність і незалежність. Хай наші українські душі будуть щирими і щедрими! Працюймо над цим!