Карпатська Україна й українське державотворення

evakuacija

Утворення Карпато-Української держави стало результатом багаторічної діяльності українських патріотичних сил у всіх сферах суспільно-політичного життя. Завдяки активній діяльності українських політичних партій, товариств, окремих громадсько-культурних діячів поступово зростала національна свідомість краян, які, фактично, пройшли своєрідну еволюцію від угорських русинів до закарпатських українців, через самоусвідомлення своєї ідентичності до ідеї політичної єдності з усім українським народом. Карпатська Україна отримала визнання української історії і сучасної політичної науки. Її героїчний виступ у 1939 році визнано одним із етапів українського державотворення, а лідер Карпато-Української держави – Августин Волошин – заслужено, хоча й посмертно, проголошений Героєм України.

До Карпатської України закарпатці йшли складним шляхом. Політичні перипетії початку ХХ століття певною мірою сприяли пробудженню свідомості місцевого населення, його елітних груп. Наслідки Першої світової війни надали нового дихання національно-визвольним потугам українців. Вони проявилися в спробах встановлення нових політичних відносин. Реалії Гуцульської Республіки, Хустського конгресу підтверджують прагнення закарпатців до державного життя. Після входження історичного Закарпаття, під назвою Підкарпатська Русь, до складу Чехословацької Республіки (1919 рік) на основі адаптації суспільства до демократичних реалій тогочасності розпочався новий етап політичної зрілості закарпатців. Упродовж 20 – 30-х років ХХ століття вони пройшли важкі випробування демократією, шукали можливості власного державотворення. Окрім того, державна демократична система витворила нове явище суспільно-політичного життя – партійний плюралізм, що виражався в існуванні різних як за культурно-національним складом, так і за структурно-організаційною базою політичних партій.
Двадцятирічне перебування краю в складі демократичної Чехословацької Республіки створило оптимальні умови для різнобічного національно-культурного розвитку Закарпаття. Ставлення урядовців Чехословаччини до Закарпаття й української проблеми загалом суттєво відрізнялося від політики щодо української ідеї інших країн Європи, перш за все Польщі. Цей факт, безперечно, сприяв у проведенні Августином Волошином чіткого українського курсу, хоча й з орієнтацією на заступництвоНімеччини, а автономні уряди Закарпаття одержували всебічну підтримку з боку українців Східної Галичини, європейських країн, США і Канади, які бачили в автономній державі зародок майбутньої соборної України. З’ясування цієї проблеми має незаперечне науково-пізнавальне значення. Невелика гілка українського народу, одержавши матеріальну і моральну підтримку української еміграції, викликавши здивування в цілому світі, здобула можливість в певній мірі проводити власну внутрішню і зовнішню політику, наслідком якої була спроба формування української державності. Такої можливості не мали українці, які знаходилися під тоталітарним режимом в Союзі Радянських Соціалістичних Республік, у складі Польщі та Румунії.
У 1938 – 1939 роках український народ Закарпаття в черговий раз переконався, що тільки незалежна Україна може бути гарантом безпеки краю. Виходячи з цього, незаперечним буде твердження, що існування Карпатської України як автономної, а згодом і незалежної держави, прискорило процес возз’єднання всіх українських земель в єдиному державному механізмі.
14 березня 1939 року на спільну нараду зібралися члени уряду, Укра­їнської Народної Ради, посли Сойму і провід партії УНО. Після цього прем’єр-міністр Августин Волошин проголосив самостій­ність і суверенність Карпатської України. Він також призначив скликання Сойму на 15 березня 1939 року, який мав це рішення затвердити, що й відбулося. В цілому було проведено шість засідань Сойму, які прийняли рішення, що мали велику істо­ричну вагу для становлення молодої Карпато-Української держави. Його засідання офіційно проголосили незалежність Карпатської України – республіки на чолі з президентом, яким одноголосно Сойм обрав достойного українського патріота Августина Волошина.

Сойм Карпатської України прийняв Конституційний Закон (Ч. 1).

З оригіналу Закону:
«§1. Карпатська Україна є незалежна Держава.
§2. Назва держави є: Карпатська Україна.
§3. Карпатська Україна є республіка з президентом, вибраним Соймом Карпатської України, на чолі.
§4. Державна мова Карпатської України є українська мова.
§5. Барва державного прапору Карпатської України є синя і жовта, при чому барва синя є горішня, а жовта є долішня.
§6. Державним гербом Карпатської України є дотеперішній краєвий герб: медвідь у лівім червонім півполі, і Тризуб св. Володимира Великого з хрестом на середущому зубі. Переведення цього місця закону полишається окремому законові.
§7. Державний гімн Карпатської України є: «Ще не вмерла Україна...».
§8. Цей закон обов’язує зараз од його прийняття».

(Вегеш М., Токар М., Басараб М.
Карпатська Україна в контексті українського державотворення. –
Ужгород: Видавництво «Карпати». – 256 с.)

зак11