Сьогодні 145 років з дня народження Лесі Українки „Я маю в серці те, що не вмирає…”

LU 1

25 лютого 1871 року у Новограді-Волинському народилася Лариса Петрівна Косач, яка відома під іменем Леся Українка.
Дитинство Лесі проходило на Волині, у тісному єднанні з народнопоетичною стихією. У родині Косачів культивувалися традиції запису фольклору – видатними етнографами були її мати О.П. Драгоманова-Косач (Олена Пчілка), дядько М.П. Драгоманов, найближчий друг сім’ї М.В. Лисенко, чоловік К.В. Квітка. Живучи до 1879 р. у Звягелі, Леся слухала народні пісні, легенди, казки від няньки та ровесників. До Звягеля приїздив М.В. Лисенко, тоді Олена Пчілка організовувала записи від гурту селян у себе вдома, працюючи спільно з композитором.

Згадує О. Косач-Кривинюк: „Зі всіх нас, шістьох дітей, Леся найбільше була подібна до батька і вродою, і вдачею… Вони обоє однаково були лагідні та добрі безмежно… Обоє були надзичайно стримані, терплячі та витривалі, з виключною силою волі. Обоє були бездоганно принципові люди. Була в батька й Лесі ще одна спільна, надзвичайно цінна риса: вони на диво високо цінували людську гідність у всякої людини, хоч би у найменшої дитини…”
Дитячі роки поетеси минали на Поліссі. Взимку Косачі жили в Луцьку, а літом – у селі Колодяжне. В юнацькі роки Леся починає хворіти на туберкульоз, з яким вона боролась усе життя. Хвороба була причиною того, що дівчинка не ходила до школи, однак, завдяки матері, а також М. Драгоманову, який мав великий вплив на духовний розвиток Лесі Українки, вона отримала глибоку і різнобічну освіту. Письменниця знала більше десяти мов, вітчизняну і світову літературу, історію, філософію. У 19 років вона написала для своєї сестри підручник „Стародавня історія східних народів”.
На початку 1893 року у Львові виходить перша збірка поезій Лесі Українки – „На крилах пісень”. Серед вміщених у збірці творів виділяється вірш „Contra spem spero”, що сприймається як кредо молодої письменниці, декларація її незнищенного оптимізму. Та особливо гостро, як заклик і гасло, прозвучали у тогочасній суспільній атмосфері „Досвітні огні”.
LU 2Свої найкращі інтимні вірші Леся Українка присвятила Сергію Мержинському, для якого вона стала опорою перед невідворотньою смертю.
Леся Українка була освіченою людиною. Вона привнесла у свої твори вічні образи (наприклад, образ Дон Жуана, образ Гуди). Переосмисливши відгуки літераторів різних часів, уклавши в твори свої міркування та зміст. Пізніше значно розширила тематику української літератури, переосмислювала давні історичні події (один з її творів присвячений добі виникнення християнства, інший – відкриттю та освоєнню Америки). Леся Українка вклала у свої твори настрої та почуття: у поезії „Досвітні вогні” авторка закликає боротися за її пісну долю, а не лити сльози.
Незважаючи на хворобу, Лариса Косач наполегливо займалася самоосвітою, відзначалася високим рівнем ерудиції.
1907 року вона одружилася з музикознавцем і фольклористом Климентом Квіткою. Фатальною для здоров’я поетеси стала зима 1906 – 1907 років, проведена в Києві. Виснажлива праця й несприятливі кліматичні умови спричинили загострення хвороби. З того часу Лариса Косач могла жити лише в умовах південного клімату. Останні роки життя вона провела в Грузії.
Померла Лариса Косач 1 серпня 1913 року в м. Сурамі, похована в Києві. Літературне становлення Лесі Українки припало на кінець 80-х – початок 90-х років. Наслідком тривалої творчої праці стали її поетичні збірки „На крилах пісень” (1893), „Думи і мрії” (1899), „Відгуки” (1902), високо оцінені критикою.
Чимало поезій Лесі Українки не були включені до збірок, частина з них побачила світ лише після смерті авторки. Її творам властиві висока культура думки та емоційна стриманість, свіжість образів, продумана синтаксична будова, обережність в уживанні лексичних новотворів.