Неповторність таланту Людини, Педагога, Добротворця

(До 80-річчя від дня народження Опаленик О.В.)

Той, хто створює розумну, добру,
мужнюю людину, - найкращий майстер
В.О.Сухомлинський

Все своє життя Одотя Василівна Опаленик присвятила справі навчання і виховання, розбудові нової школи, проблемам вищої освіти.
Вона й сьогодні з відстані часу цікавиться шкільництвом, освітніми й виховними процесами в різних системах навчання.


Народилася Одотя Василівна 20 листопада 1933 року в селі Верхнє Водяне, що на Рахівщині. Батько Василь Семенюк працював лісорубом, у листопаді 1944 року вступив добровольцем в Червону армію і 2 лютого 1945 року загинув у бою за визволення Польщі. Мати Олена працювала в колгоспі і виховувала п’ятеро дітей, з яких четверо здобули педагогічну освіту, а наймолодша донька Марія по закінченню Ужгородського державного університету працювала провідним інженером Київського інституту кібернетики імені В. Глушкова.
Одотя Василівна Опаленик в 1951 році відмінно закінчила Ужгородське педучилище, а в 1953 році з відзнакою філологічний факультет Ужгородського учительського інституту і була направлена на комсомольську роботу. В 1961 році Одотя Василівна закінчила відділення російської мови та літератури філологічного факультету Ужгородського державного університету.
Педагогічну діяльність розпочала в 1957 році вчителем російської мови та літератури в Ужгородській СШ № 1 імені Т.Г. Шевченка. На протязі п’яти років, працюючи в цьому педколективі, зарекомендувала себе як здібний педагог. Її уроки завжди викликали велику зацікавленість учнів, а вчителі школи захоплювалися її педагогічною майстерністю.
В 1962 році Одотя Василівна Опаленик була призначена директором Ужгородської СШ № 8, де працювала до 1968 року. Цей період вона вважає найбільш важливим у своєму педагогічному зростанні. Школа під її керівництвом стала однією з найкращих у місті. Педагогічний колектив працював злагоджено, творчо, а школярі здобували перемоги на предметних олімпіадах та в різноманітних змаганнях. Саме в цей час Одоті Василівні Опаленик було присвоєне звання «Відмінник народної освіти».
З 1968 до 1975 роках Одотя Василівна Опаленик знаходилася на роботі в партійних органах, де займалася питаннями народної освіти. Набутий нею педагогічний досвід відображено в наукових статтях про культуру міжнаціонального спілкування учнів загальноосвітніх шкіл України.
В 1975 році Одотя Опаленик захистила кандидатську дисертацію в Київському педагогічному інституті імені М. Горького (тепер імені М.П. Драгоманова). Цього ж року почала працювати доцентом кафедри педагогіки і психології Ужгородського державного університету. Розробила курси педагогіки, методики викладання педагогічних дисциплін, керувала педагогічною практикою студентів. Лекції О.В. Опаленик відзначалися інноваційним підходом до реалізації їх змістового компоненту, високим рівнем професійно-педагогічної комунікації та майстерності, особистісним та індивідуальним підходом до студентів.
Науково-педагогічний доробок О.В. Опаленик значний в теорії виховання, про що засвідчує монографія «Педагогічні основи формування національної самосвідомості студентів» (Львів, 1992 р.).
Про внесок О.В. Опаленик в теорію і методику виховання неодноразово згадують в своїх працях академіки АПН України Н. Г. Ничкало, О.В. Сухомлинська та інші. У педагогічному доробку вченої понад 70 наукових публікацій. В УжДУ О.В. Опаленик керувала п’ять років радою кураторів студентських груп, організовувала студентські науково-педагогічні конференції.
З 1996 року до 2008 року О.В. Опаленик працювала доцентом ЗакДУ, де викладала курси «Основи педагогіки», «Комунікаційні процеси навчання», «Методика викладання у вищій школі», «Педагогіка вищої школи» (для магістрів).
Понад 60 років – такий трудовий стаж Одоті Василівни Опаленик. Безперечно, на цьому шляху були і труднощі, але відданість педагогічній справі, любов і повага до учнів, студентів, колег завжди сприяли її професійній і громадській діяльності, заслуженому авторитету в наукових колах, серед педагогів і краян.
У колективах, де працювала О.В. Опаленик, всюди її наполегливість, активність достойно оцінювали. Вона нагороджена двома урядовими медалями, Почесною грамотою АПН України, багатьма подяками і грамотами Закарпатської облради, обладміністрації, ректорів університетів. Була депутатом Ужгородської міської ради 3-ох скликань, де очолювала комісію з питань народної освіти.
У ставленні до людей О.В. Опаленик гуманна, чуйна, доброзичлива. Залишившись вдовою, вона виховала сина Михайла, котрий став лікарем і пішов з життя молодим через важку хворобу. Радіє з успіхів внука Михайла, котрий здобув дві вищі освіти – магістра економіки і міжнародника. Багато радості приносить правнучка Анночка.
Науковці, педагогічна громадськість, численні вихованці бажають Одоті Василівні Опаленик міцного здоров’я, благодатних років життя. Автор цих скромних рядків посилає Ювілярці доземний уклін. На многая і благая літа!