Тернистий шлях педагога-гуманіста Івана Магули

Стиглими осінніми днями виповнилося 90 років від того дня, коли 25 вересня 1923 року в багатодітній родині робітника у селі Дубовому, що на Тячівщині, народився Іван Михайлович Магула – педагог-гуманіст, мудрий керівник-новатор, добра чуйна людина.
Левову частку свого трудового життя Іван Магула віддав інтернатській дітворі. У 1956 році його призначають директором навчального закладу нового типу - Хустської школи–інтернату. Молодий директор успішно вирішує складне організаційне завдання – створює на базі в’язниці дитячу установу для дітей-сиріт і напівсиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування.


Добираючи педагогічні кадри, Іван Михайлович дбав, щоб в інтернаті працювали люди з повагою до вчительської праці, енергійні, терплячі, вдумливі, з добре поставленим голосом, чіткою дикцією, навіть приємною зовнішністю. Головне ж – з любов’ю до дітей. Із числа саме таких людей він сформував високопрофесійний педагогічний колектив, створював усі необхідні умови для творчого зростання вчителів, підвищення рівня їх педагогічної майстерності, постійної спрямованості на новизну викладання, на подолання рутинності.
Директор підтримував усе нове, передове, найменші зразки кращого педагогічного досвіду, заохочував усіх працювати творчо. Це забезпечувало головне завдання – озброєння учнів глибокими і міцними знаннями з усіх шкільних предметів. Висока якість знань випускників школи стала візитівкою Хустської школи-інтернату далеко за межами району та області.
Із 1956 до 1990 року зі стін школи вийшло понад 3000 юнаків і дівчат, 60% із яких завдяки міцним знанням одразу після десятирічки здобували вищу освіту. Загалом 2000 випускників закінчили вузи та тодішні середні спеціальні навчальні заклади. Молоді спеціалісти із числа колишніх учнів інтернату користувалися попитом в установах і організаціях, на виробничих підприємствах області – їх, звичних до праці, здатних до самоосвіти, чесних і сумлінних, охоче запрошували на роботу, доручали відповідальні ділянки.
У сенсі соціальної адаптації випускників школи, зокрема сиріт, особлива мудрість і далекоглядність Івана Магули як директора школи, виявилася в організації трудового навчання, професійної орієнтації та професійної підготовки молоді. Усе починалося з «Піонерського комбінату», який з роками перетворився у справжній навчально-виробничий комбінат, що випускав продукцію для народного господарства району в столярній, швейній і малярній майстернях, а згодом виконував численні замовлення різних організацій та навчальних закладів області і республіки. Щороку випускалося продукції на 140 -160 тисяч крб.
Важливо, що старшокласники брали участь у складанні шкільного кошторису, долучалися до контролю за витрачанням зароблених грошей. Кошти ж ішли на розширення майстерень, зміцнення навчальної бази школи: за 20 років на прибутки від майстерень було побудовано навчальний корпус, де розміщено 23 кабінети з препараторськими, актова зала на 200 місць, спортивна зала, їдальню, майстерні. А ще - на екскурсії школярів до Ленінграда, Москви, Києва, Бреста, на організацію їх літнього відпочинку; на випускні плаття дівчатам та костюми хлопцям. Головне ж, що частина зароблених коштів витрачалася на матеріальну підтримку випускників-сиріт, які після закінчення школи вчилися в училищах, технікумах, вузах – при потребі за рахунок зароблених школою коштів їм певний час виплачувалася стипендія. Обдаровані учні із неповних, із багатодітних, із неблагополучних та незаможних родин могли після школи продовжувати навчання, бо були впевнені, що в разі скрути школа їх не покине.
Надзвичайно важливим результатом трудової підготовки школярів було те, що разом із атестатом зрілості кожен випускник школи отримував посвідчення про набуту професію швачки, маляра чи столяра-червонодеревника. Це вселяло впевненість молодих людей у завтрашньому дні – ті, хто з різних причин не планував поступати одразу після школи чи не поступив до вузу з першого разу, знали: підприємства міста і району залюбки приймають на роботу випускників Хустської школи-інтернату як кваліфікованих робітників.
Досвід трудового навчання і виховання Хустської школи-інтернату став надбанням не тільки шкіл Закарпатської області. Його було узагальнено і схвалено Науковою радою Науково-дослідного інституту педагогіки та внесено до Центральної картотеки передового педагогічного досвіду.
Помітним є внесок І.М. Магули - позаштатного наукового працівника Республіканського інституту підвищення кваліфікації педагогічних кадрів - у розвиток педагогічної науки. Він написав 27 наукових праць із питань трудового навчання і виховання учнів, формування учнівського колективу, розвитку творчих здібностей вихованців, їхнього патріотичного та інтернаціонального виховання. Майже два десятиліття Іван Михайлович трудився на науковій ниві, був учасником республіканських науково-практичних конференцій та всесоюзних нарад із обміну досвідом навчально-виховної роботи у Хустській середній школі-інтернаті з виробничим навчанням. У 1963 році у співавторстві із І.А. Калиничем видають монографію «Хустська школа-інтернат».
Результати творчої діяльності директора-новатора гідно оцінені. Іван Магула нагороджений п’ятьма орденами, вісімнадцятьма медалями, медаллю А.С.Макаренка, нагрудним знаком «Відмінник народної освіти УРСР», іншими відзнаками. За високі людські моральні якості йому присвоєно високе звання – Почесний громадянин м. Хуста.
У серпні 2006 року неспокійне, любляче життя та людей серце Івана Михайловича перестало битися. Не стало чудової людини, великого Педагога-гуманіста, друга інтернатської дітвори. Похований І.М.Магула у м. Хусті.
Та відійшовши у Вічність, він залишивши після себе пам’ятник –Хустську школу-інтернат. Нині це Хустська гімназія-інтернат, якій з ініціативи перших випускників школи, у травні цього року, присвячено ім’я І.М.Магули.
Як людина Іван Михайлович лишив свій добрий слід ще й у серцях вихованців школи-інтернату. У нього не було привілейованих дітей, багатих чи бідних. Його ставлення до учнів мало один вимір – це дитина, це людина, яка має бути захищеною, щасливою. Педагог повсякденною працею демонстрував свою відповідальність за кожну дитину, за її майбутнє. Без перебільшення, знав кожного учня поіменно, знаходив потрібне слово, щоб розрадити засмученого чимось школяра або пояснити недопустимість виявленого порушення. Іван Магула завжди вдумливо аналізував пропозиції учнів із вдосконалення шкільного самоврядування, підтримував їх ініціативу, ніколи не підвищував голосу, розмовляючи із порушниками дисципліни і вимагав цього від учителів.
Вдячні за науку і батьківську турботу випускники школи-інтернату своєю добросовісною працею у всіх сферах трудової, наукової, громадської діяльності із покоління в покоління вивищують імідж своєї alma-mater, а також постійно дбають про увічнення пам’яті її першого директора. Цьогоріч підготовлено до друку книгу про Хустську школу-інтернат та Хустську гімназію-інтернат імені І.М.Магули «Із минулого в майбутнє». Чимало випускників на її сторінках діляться спогадами про шкільні роки, добрим словом згадують свого директора, учителів, наставників, однокласників як єдину велику інтернатську родину.
Віра Голуб (Мотринець), Ілля Гулянич, випускники Хустської школи-інтернату