Педагог вищої школи

synetarНаш край дав чимало висококваліфікованих працівників вищої школи, які працювали в столичних вузах. Про одного з наших земляків і піде мова.
Іван Синетарнародився 12 квітня 1937 року в селі Гандеровиця, що на Мукачівщині, і був четвертою дитиною сільських землеробів. Батько Іван та мати Марія виховували його, як і старших Михайла, Марію та Анну, у дусі шанобливого ставлення до старших та інших чеснот.

Родина Синетарів була найзаможнішою не тільки в Гандеровиці, але й серед навколишніх сіл. Тому наполегливість і культ праці був традиційно властивим всім членам родини. У перший клас школи пішов 1 вересня 1944 року у рідному селі, але навчання як такого, практично аж до грудня не було, бо вчителя Олександра Ромжу змобілізували в угорсько-хортистську армію. У середині грудня 1944 року, щоденно несучи поліно дров у шкільній сумці-тайстрині та грифликову дошку, малий Іванко разом з 60-ма сільськими дітьми став відвідувати початкову школу, яку закінчив у 1948 році. 1952 року закінчив семирічку у сусідньому с. Завидові. Тоді ж вирішив вступати до Мукачівського кооперативного технікуму. При вступі стався такий випадок: при здачі усного іспиту з математики голова екзаменаційної комісії оголосив оцінку «добре». Але Іван Синетар запротестував, мовляв, його знання предмета недооцінили. Ще півгодини екзаменатори задавали питання, а юнак чітко відповідав. Врешті, довелося строгим членам вступної екзаменаційної комісії змінити свою попередню думку і виставити відмінну оцінку наполегливому хлопцеві. Голова комісії похвалив Івана за добре знання математики. Після успішного закінчення технікуму в 1956 році, молодого спеціаліста-товарознавця направили працювати в Хустську райспоживспілку.
1960 року Іван поєднує свою долю з Тамарою, уродженцею Житомира, і молоде подружжя переїжджає в м. Мукачево, де винаймає невеличке помешкання. На новому місці Іван Синетар працює старшим товарознавцем в райспоживспілці. 1962 року у молодої сім’ї народжується дочка Тетяна. Житлові умови не задовольняють молоду родину і вони цього ж року переїжджають до Житомира, до батьків Тамари. У поліському краї працює за фахом у кооперації.

synetar-i-zhona

Іван із жінкою Тамарою біля батьківської оселі


Ще перебуваючи на Закарпатті Іван Синетар вступив на заочне навчання у Львівський торговий інститут, згодом перевівся до Донецького інституту радянської торгівлі, який закінчив з відзнакою у 1964 році, отримавши кваліфікацію «Товарознавець радянської торгівлі вищої кваліфікації». Червоний диплом дав можливість енергійному юнаку вступити в аспірантуру. Працював на різних базах та наполегливо вчився. 1969 року у м. Москві успішно захистив кандидатську дисертацію «Ринок побутових товарів тривалого користування і методи його прогнозування». Івану Синетарю було присвоєно науковий ступінь – кандидат економічних наук.

 на фото у часи навчання в аспірантурі (м. Київ, початок 1960 р.)

Працював у Київському науково-дослідному інституті торгівлі та громадського харчування завідувачем відділу та викладачем, а згодом на конкурсній основі обраний на посаду декана Всесоюзного інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів працівників торгівлі та кооперації. На цій посаді пропрацював майже десять років.
За ці роки створив і видав кілька методичних рекомендацій та навчально-методичних комплексів для курсової підготовки та перепідготовки працівників торгівлі та кооперації. Роботі віддавав багато часу та інтелектуальних зусиль, але знаходив час і для читання книг. У домашній бібліотеці – більше тисячі книг як з фахової літератури, так і енциклопедичних видань. 

synetar-i-rodyna

Зустріч з родиною у рідному селі Гандеровиця (1964 р.)

А влітку - гайда з родиною у рідну Гандеровицю на два-три тижні. Гандеровиця – невеличке село на південно-східній межі Мукачівщини, у самого підніжжя гірського пасма Гату. Над селом – найвища вершина природного дива – гора Великий Камінь, а саме село потопає у садах, серед яких – доглянуті оселі працьовитих мешканців. Серед чудової природи спілкувався з численною ріднею, яка проживала в Гандеровиці, Завидові, Яблуневі, м. Мукачеві. Приходили шкільні друзі. Це був неймовірний час благодаті, як потім завжди згадував Іван Іванович про відвідини батьківської оселі. Гостинний гандерівчанин і у Києві приймав односельців, які перебували у справах в столиці України.
У другій половині 1980 років Іван Синетар створив виробничо-торговельне підприємство, яке займалося виробництвом вимірювальних прикладів, що мали попит не тільки в СРСР, але і в багатьох країнах світу. До речі, київське підприємство кооперувало свої можливості і виробничі потужності з мукачівськими підприємствами.
В одній із закордонних поїздок Іван Синетар захворів. На Кубі йому зробили операцію. Але важку недугу перемогти не вдалося, і першого травня 1996 року у віці 59 років Іван Синетар помер. Його поховано в м. Києві. Коли сумна звістка надійшла до Гандеровиці, то церковні дзвони тужливо розносили свій гул над рідним селом, сповіщаючи, що яскрава зірка Івана Синетаря на небосхилі згасла.
Недовге, але насичене добрими справами життя Івана Синетаря є прикладом для молоді, особливо сільської, наполегливості в оволодінні знаннями та досягненні високої життєвої мети.
 
Іван Лазар,
завідувач кабінету ЗІППО