Лауреати Всеукраїнської літературної премії імені Зореслава 2015 року

zbihley 1

Традиційно наприкінці року 9 грудня у Народному літературному музеї Закарпатської організації Національної спілки письменників України відбувається вручення Всеукраїнської літературної премії імені Зореслава.
З приводу цієї непересічної події в культурному житті області наш кореспондент звернувся до співголови Комісії з присудження цієї нагороди письменника, кандидата педагогічних наук, доцента ЗІППО Петра Ходанича.

- Шановний Петре Михайловичу, хто удостоєний премії імені Зореслава цього року?
- Лауреатів премії двоє. Це відомий український поет зі Словаччини, який щойно відзначив своє 75-ліття, Йосиф Збіглей. Премією була поцінована його книга «Вибрані твори», яку склали нові поезії і кращі твори із численних попередніх збірок. Книга в майже 600 сторінок вийшла у автор-українському видавництві «TIMPANI».
Друга премія дісталася відомому фольклористу, кандидату філологічних наук Іванові Хланті. Він одним із перших по-новому оцінив творчість Зореслава, яка у часи радянські визнавалася за «антинародну», «буржуазну» і ще казна-що. Таким було радянське літературознавство і літературна критика, які стояли на захисті так званого «соціалістичного реалізму». Між тим творчість Зореслава – це приклад дивовижного національно орієнтованого символізму, поезія глибоко філософська, духовна, сповнена щирої сповідальності істинного християнина. Що скажеш, Зореслав доктор теології, монах-Василіанець, головний капелан Карпатської Січі, людина глибоко віруюча в Бога і з глибокою вірою в щасливе майбуття України. І. Хланта отримав премію за багаторічну роботу з дослідження літературного процесу на Закарпатті.
- Відомо, що саме ви стали ініціатором заснування премії імені Зореслава. Як це сталося?
- Свого часу мені довелося очолювати обласну письменницьку організацію. Статут Національної спілки письменників України зокрема передбачає пропаганду літературної спадщини. Закарпатці успадкували велику літературу, але свого часу радянсько-компартійна система засудила творчість так званих «українських буржуазних націоналістів», їхні твори були вилучені з літератури, а імена піддані забуттю. Тільки з проголошенням Незалежності України ми отримали змогу ознайомитися з ними. То дивовижна література. Поезії Зореслава, Івана Ірлявського, Федора Потушняка, Василя Пачовського, новели і повісті Юрія Станинця, Дмитра Поповича, Володимира Бірчака, Олександра Сливки, Ірини Невицької… Доля цих людей нелегка, кожна біографія варта окремої книжки.
- Отож, сучасна література краю має глибокий і надійний підмурівок!
- Минуле зобов̓язує нас. Кому як не сучасним письменникам сказати слово про незаконно забутих побратимів, які заслуговують бути нашим дороговказом. Отак і прийшла думка до 100-ліття з дня народження Зореслава заснувати Всеукраїнську літературну премію. Ідею було підтримано тодішнім головою спілки В. Яворівським та Президією НСПУ і, звичайно ж, крайовою письменницькою громадою. Присуджується премія за визначні твори в галузі прози та поезії, які утверджують національні духовні цінності українського народу, пропагують славні сторінки його історії, відстоюють національну ідею, а також за літературознавчі праці з питань відтворення так званих «забутих сторінок» української літератури.
- Премія заснована обласною письменницькою організацією, а меценатом стала приватна особа. Як це пояснити?
- Просто. Ми живемо в демократичному світі. Давно існує досвід залучення приватного капіталу в культуру. Хіба всесвітньо відомі премії як-от Нобелівська, імені Сервантеса чи Пульцерівська не фінансуються приватними особами? Але визначають переможців фахові літературні критики, письменники. Вручення ж премій відбувається від імені юридичної особи. Ми пішли цим шляхом. Вдячні меценату премії Станіславу Аржевітіну. Це знаний письменник-документаліст, доктор економічних наук, в недавньому депутат ВР.
- Можете назвати кілька лауреатів попередніх років?
- Позаяк премія Всеукраїнська, то щороку на її здобуття комісія отримує книги з усієї України й українського зарубіжжя. Першими лауреатами стали закарпатці Сергій Федака – за історичний роман «Карпатський калейдоскоп» про події часів Карпатської України і поетеса Лідія Повх – за збірку філософської поезії «Секрети словоскладання». Премії удостоєні й шевченківські лауреати Дмитро Кремінь (наш земляк з Миколаєва) та Мирослав Дочинець, знаний історичний романіст з Луцька Іван Корсак, літературознавці професор Лідія Голомб, доценти Надія Ференц і Наталія Ребрик, поети Василь Густі та Іван Місевич з Чернівців. Першим закордонним українцем-лауреатом став відомий новеліст і перекладач Іван Яцканин з Пряшева.
- Відомо, що премії удостоєні й ви?
- Щиро тішуся, що премією була поцінована моя книга повістей та оповідань «Косіння трави».
- Яким бачиться майбутнє премії?
- Щасливим. Мета премії в утвердженні українського слова, бо хто ми без рідної мови? Манкурти, яничари, перекотиполе на чиїхось незораних ланах. А ми таки великий європейський народ. Зореслав вірив у щасливе українське майбуття у найлихіші для нашого народу роки. Прикро, але нам теж випало зазнати злих кігтів двоголового кремлівського коршуна. Але народ гартується у вогні змагань за Вітчизну. Прийде час і ми відвоюємо Крим і Донбас. Зореслав дожив до проголошення Незалежності України, бо вірив у неї. Нам з його іменем іти вперед і утверджувати рідне слово, бо воно було і залишається міцніше криці.

zbihley 3

zbihley 4

zbihley 2