Помандруємо?

travel

Вірші про мандрівки

Мандрував би дні і ночі…
Вийшла зірка-мандрівниця
Над високі гори.
Сонно шепнуться ялиці
У глухому зворі.

Лиш буркут усе воркує
Та гуде багаття.
Темну нічку над Вокуєм
Роздира на шмаття.

Сплять давно вже брат і тато,
Лиш мені не спиться.
Я пішов би мандрувати,
Як ота зориця.

Мандрував би дні і ночі,
Хоч мені лиш вісім.
Я пішов би, та... не хочу.
                           Володимир Ладижець

Ватра над  Ужем
І гостям, і нам в поході
Весело й цікаво дуже.
Ми ніколи не забудем
Ватру  над весняним Ужем.
Там картоплі у лушпайках
Напечем собі на кряжі,
І смакуєм, і жартуєм,
Бо носи чорніють в сажі.
Наша пісня стоголоса
Дзвінко лине серед ночі.
В ніч таку ніхто заснути
Вже не може і не хоче.
Тут усі співають хором,
Потім хтось виводить соло,
Інші плещуть у долоні,
Аж луна іде навколо.
Кличе ватра – внучка сонця –
Всіх дітей у коло дружби.
І ніхто побіля неї
Не сумує та й не тужить.
Ніч холодна понад Ужем,
Та ніхто не нарікає…
Це весняна ватра дружби
Нас донині зігріває.
                      Степан  Жупанин

У поході
Ми йдемо у гори вдвох.
Ох!
Ми уже на чотирьох!
І руками, і ногами,
Через терен, через ями,
Через яр…
Вище, вище!
Аж до хмар!

Вище, вище!
Вітер свище!
Як не зараз, то коли ще?

От ми й на вершині!
Села у долині…
Аж куди ми піднялись!..
Ой, а як спуститись вниз?!
                           Лідія Повх