Вірші про зиму

zima

Вірші про зиму

Спасибі
Спасибі прожитому року за все:
За січня одверте і мужнє лице.
За лютого норов огнистий, палкий,
За березня поклик, мов пісня, лункий.
За квітня пахучу звабливу ріллю,
За травня усмішку, без тіні жалю.
За червня загадку, найпершу в житті.
За липня натруджені плечі круті,
Серпневу мелодію чесним рукам.
За вересня сум, що потрібний серцям.
За жовтень – пору винобрань і весіль,
За вічно п’янкий листопадовий хміль.
За радість оту, що нам грудень несе.
Спасибі прожитому року за все.
                             Василь  Густі

Сипле сніг
Сипле, сипле, сипле сніг...
Мов метелики сріблисті,
Ті сніжинки білі, чисті
Тихо стеляться до ніг...
Сипле, сипле, сипле сніг...

Сипле, сипле, сипле сніг...
Тихо, легко і спроквола
Покриває все довкола, —
Ні стежок, ані доріг...
Сипле, сипле, сипле сніг...
Сипле, сипле, сипле сніг...
Вже присипав доли, гори,
Вже весь світ, мов біле море,
Біле море без доріг...
Сипле, сипле, сипле сніг...
                        Марійка Підгірянка

Ковзанка
Наче гірка,
Наче стріха:
Розігнався
І поїхав,
Полетів –
Уже мене
І вітрець
Не здожене.
Мчу із гірки
Повз ялинки,
На льоту
Ловлю сніжинки
І кричу:
- Ура! Ура!
Мчи за мною,
Дітвора!
Бо тут ковзанка
Така є –
Без квитків
Усіх катає.
                   Василь  Густі

Миколай
Святий, добрий Миколай,
В нашу хату завітай,
Подарунки вночі дітям
Розкладай:
Юрі - в чобіток,
Наді - в фартушок,
А малому Іванкові –
В піджачок.

Святий, добрий Миколай,
Калачів, цукерок дай,
Жоден дім у нашім краї
Не минай.
Чудотворцю мій,
З дітьми порадій!
У піснях, молитвах славим
Образ твій.
               Степан Жупанин

Сніги упали свіжі,
Прослався білий шлях –
візьму я бистрі лижі,
полину, наче птах.
        Марійка Підгірянка

Що за гамір? Що за гра?
Ліпить бабу дітвора.
Ой же, баба снігова,
біла в баби голова.
Ніс у баби з картоплини,
рот у баби з буряка!
        Марійка Підгірянка

Бабуся -холодуся
У бабусі-холодусі
Усміх сяє на лиці,
Ходить в білому кожусі
з дивним пензлем у руці.

Раз мазок і два мазок, –
на вікні росте бузок,
а на другім – сад казковий,
біля місяця – підкови.

А на третім – срібний дім,
Іній світиться на нім…
Дід Мороз хвалив бабусю –
Чарівницю-холодусю.
            Степан Жупанин

У пралісі, у лісі –
палац чудовий, чистий:
одні коралі в стрісі,
а зруб – увесь льодистий.
Поміст, як сонце, сяє,
а постіль – білі пухи.
Такий-то дім прекрасний
у Баби Завірюхи.
           Марійка Підгірянка

У лісочку тихо-тихо
У лісочку тихо-тихо.
Десь мороз блукає в полі.
Добра баба Сніговиха
Одяга дерева голі.

Всіх дубочків під перину
Заховала вже бабуня,
У біленьку кожушину
Одягла берізку юну.

Присипає теплим пухом
Зайченят у жовтих лозах,
Ще й нашіптує на вухо:
- Спіть, не бійтеся морозу,
Ні лисиці, ані вовка,
Що за вами нюшкували.
Обдурила я їх ловко:
Всі сліди позамітала!

Спить лісок, не знає лиха.
Десь мороз аж за горою.
Добра баба Сніговиха
Відганя його мітлою.
              Володимир  Ладижець

У горах сніги забіліли
У горах сніги забіліли.
Морозець рум'янить нам лиця.
В замет відпочити присіла
Маленька зелена ялиця.

Присіла та й, мабуть, заснула.
Ми сміхом її розбудили,
Сніжок вона з себе струснула
І гілля звела, наче крила.

Мабуть, захотіла за нами
Услід із гори полетіти.
Лиш вітер шугнув за санками-
І вже аж в долині всі діти!
 
Ялинко, нащо сумувати?
Недовго нас будеш чекати.
Ось зайдемо тільки до хати
Погріти малі ноженята.

І знову димком заклубиться
Сніжок за прудкими санками.
І знов тебе, мила ялице,
Розбудимо сміхом, піснями.
                       Володимир Ладижець

Птахи взимку
Сумно скачуть пташечки
По сніжкові,
Мліють бідні з голоду
В дні зимові.

Ой, веснонько,
Прилинь скоріш,
Теплом пташок
Погрій, потіш!

Не журіться, пташечки:
Зерна жменьку
Принесу увечері
Й пораненьку.

Ой, веснонько,
Прилинь скоріш
Теплом пташок
Погрій, потіш!
                      Степан Жупанин

Сніжок-пушок
По селу тепер щоднини
Крутиться метелиця.
Сніг лапатий на долини
І на гори стелиться.

Ой, сніжок, ой пушок
Срібно-білий!
Від сніжку
Ми усі посвіжіли.

– На санки сідайте, діти! –
Всіх зима запрошує.
За санками в’ється вітер
Срібною порошею.

Ой, сніжок, ой, пушок,
Ой, глибокий!
Від сніжку,
Наче мак,
Наші щоки.
               Степан  Жупанин

Віхола
Віхола-метелиця
Срібним снігом стелиться,
Сніжні хороводи
В чистім полі водить.
Ух!..

На білих конях віхола
В село моє заїхала.
Цок-цок-цок…
І лине над алеями,
Мов з білими лілеями.
Ух!..

Село дзвенить копитами,
Снігами-оксамитами.
І світиться домівками
З веселими щедрівками.
Тпру!..

Линемо крізь віхолу
З радісною втіхою.
А між снігами-стужами
Цвітуть будинки ружами.
Ух!..

Зовуть нас теплі вогники,
Гарцюють коні-коники.
Цок-цок-цок…
Село дзвенить весіллями,
Сіяє  новосіллями.
Ух!..
Тпру!...
                  Степан  Жупанин

Морозище
Морозище волохатий
Закрадається до хати.
Виє з вітром: – Простудивсь!
Не пускаєм – розізливсь.
– Не лютуй, морозе, стій!
Нас морозити не смій!
Тепло в нас, – тобі ж біда:
З бороди поллє вода.
Краще ти на дах полізь,
Біля комина погрійсь.
                    Степан  Жупанин

Як починається сніг
Від вітру тремтить на вершині тоненька ялинка.
Туман покривалом над лісом дрімучим  заліг.
Поглянь: на ялину присіла найперша сніжинка.
І так починається в горах Карпатських сніг.
                                               Лідія Повх

Поки спали люди
Поки спали люди,
Позлітались хитавиці,
Хмари звідусюди.

Ткали і рядили…
Села, гори - не впізнати –
Все сніги накрили.

Зраненька по груні-
Від хатини до хатини
Стежечки тонюні.
                    Лідія Повх

У калини  –  іменини
У калини  –  іменини!
Позлітались горобці
І співали для калини:
- Цінь-цвірінь! Цвірінь, ці-ці!

І хмарини для калини
Дарували хто що зміг:
З моря –  перли, а з Говерли  –
Навіть перший білий сніг.
                    Лідія Повх

Зима
Гей, на білій полонині
Біла пані ходить нині.

Оглядає сніжні гори,
Розсипає срібні зорі.

Тихі-тихі її кроки
Заморожують потоки.

Білі хмари, як отари,
Йдуть слухняно до кошари.

Там із  вовни-заметілі
Пані тче покрівці білі –

Для копички і ялички,
Для сунички і пшенички,

І для хати, і для плоту…
Стільки в неї ще роботи!
                          Лідія Повх

Дід сідає біля печі
Дід сідає біля печі –
Мовить казочку малечі.

А за вікнами  сніжок
Білить гори, хлів, стіжок.

Вносить бабця яблук кілька –
Кожне ясне, ніби зірка!

А за вікнами  сніжок
Білить гори, хлів, стіжок.

Поки казочка  казалась,
Вся земля у біле вбралась!

Бо ж за вікнами  сніжок –
Білить гори, хлів, стіжок.
Лідія Повх

Такі часи настали
Такі часи настали!
Дороги замело…
Лиш стежка прив’язала
До схилу нам село.

Виспівують колядки
Дорослі і малі.
Прийшли веселі  святки
З вертепом  у  селі!
                      Лідія Повх