Вірші про весну

Весняне сонечко
Принесло нам сонечко знов тепло
І ласкаві промені розлило.

З трав і квітів виткало килими,
На лужку погралося із дітьми.

І радіє сонечку все навкруг,
Нам весняне сонечко – добрий друг.
                         Степан Жупанин

Зустріч весни
Тріщить на річці сивий лід,
Гуркоче і ламається,
А сонце шле землі привіт
І лагідно всміхається.

Загомоніли потічки:
– Весну зустріли нині ми.
Ідуть із лісу діточки
Із пролісками синіми.
                 Степан Жупанин

Фіалки
Фіалки сині оченята
Розплющили повільно вранці:
- Яке ж це в лісі нині свято,
Що сонце кличе нас до танцю?

Берізки хусточки прозорі
Накинули на білі плечі.
І віковічний дуб суворий
Вже по-старечому не крекче.

Кива з гори дубкам-онукам:
- Струсіть руді шапки додолу,
Візьміться дружно всі за руки,
Мерщій ставайте в зелен-коло.

Ген журавлі у високості
Позолотили сонцем крила,
Прийшла весна до нас у гості,
Зі сну фіалки розбудила!

Вони ж, здивовані ще й досі,
Все мружаться попід ожинням,
Аж поки перші теплі роси
Їм не промиють очі сині.
                    Володимир  Ладижець
 
Що за радість
Що за радість? Що за диво?!
Чом так  бджоли загули?
Це ж у парку перші сливи,
Білі сливи зацвіли!

Аж іскриться білий цвіт.
Пахне медом цілий світ!

Позліталися синиці,
Налетіли горобці.
Це  ж, за звичаєм, годиться
Заспівати сливі цій!

І такий концерт між віт -
Облітає білий цвіт!
              Лідія Повх

Початок медоносу
Медонос весняний розпочався нині.
І гудуть невпинно вулики бджолині.

А дідусь між ними ходить на світанку,
Слухає, як бджоли дзумкають веснянку.

А дідусь між ними в брилі золотавім,
Пахнуть медом руки дідові ласкаві.

Бджоли дідусеві бороду обсіли,
Думали: то перший цвіт весняний білий.
                   Степан Жупанин
 
Пісня ластівок
З листя вниз ще не опали
Срібні краплі дощові,
Виграють, немов корали,
Мов янтарики нові.

Сонце променів щедроти
Розсипає з висоти.
Ластівки, неначе ноти,
Посідали на дроти.

Ластівки співають мило
Про весняний теплий дощ,
Пісню птаство підхопило
На просторах вулиць, площ.

Підхопили пісню люди,
І дорослі, і малі,
А вона лягла на груди,
Вмитій дощиком, землі.
               Степан Жупанин