Тема уроку: Закарпаття у роки другої світової війни. Ні – «білим плямам» в історії, розумінні та пам’яті.

Тип уроку: урок засвоєннянових знань, навичок і умінь.
Форма проведення: урок-лекція з мультимедійним супроводом (переглянути презентацію)

Слайд 1
Мета уроку:
виділити основні особливості політичного і соціально-економічного розвиткуЗакарпаття в роки Дру­гої світової війни;
проаналізувати історичні факти й події, дати характеристику історичним діячам, показати їх роль і місце в Історичному процесі;
навчити учнів висловлювати власну думку, аналі­зувати джерела, порівнювати, робити об'єктивні ви­сновки;
виховати в учнів почуття національної самосвідомостій гордості за велику історичну спадщину Закарпаття.
Слайд 2
Обладнання уроку:
політична карта світу, карта «Друга світова війна 1939-1945 рр.», карта Закарпаття, документи, спогади, мультимедійна дошка, проектор
Основні дати і події:
14-16 березня 1939р.
окупація Закарпаття угорськими військами.
Березень 1939р. - жовтень 1944р.
угорський окупаційний режим.
1939-1941рр.
нелегальний перехід кордону СРСР закарпатськими добровольцями
Листопад 1942-1943рр.
формування Першого Чехословацького корпусу під командуванням Л. Свободи в м. Бузулук.
1939р.
створений Крайовий провід ОУН Закарпаття.
1942р.
судовий процес у м. Мукачевому «Ковнер».
Січень 1942 р.
на Закарпаття десантована група на чолі з О.Борканюком.
Серпень 1943 р.
десантована група «Закарпатці» на чолі з Ф.Патакі.
Осінь 1944 р.
пік активної діяльності партизанських загонів

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ
Слайд 4
Експрес-опитування
1. Схарактеризуйте статус Закарпаття у складі Чехословаччини.
2. Дайте характеристику особливостям політичної боротьби Закарпаття в 20-30 роках.
3. Якими були плани імперіалістичних держав щодо Закарпаття напередодні Другої світової війни? Мюн­хенська змова. Віденський арбітраж.
4. Чим спричинена масова підтримка населенням Карпатської України незалежності краю? У чому вона виявилася?
5. Чому спроба утворити незалежну державу в За­карпатті закінчилася  невдачею? Яке вона мала істо­ричне значення?
6. Охарактеризуйте зовнішньополітичну ситуацію,на тлі якої відбувалося проголошення незалежності Кар­патської України. Чому А.Волошин звернувся по допомогу саме до Німеччини й Італії? Чи був у нього інший вихід?
III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ
Слайд 5
У ч и т е л ь. У березні 1939 р. Німеччина, пору­шивши Мюнхенський договір 1938 р., окупувала всю територію Чехословаччини. Одночасно 14 бе­резня Угорщина почала окупацію Закарпаття. Та­ким чином, долю Закарпаття 1938-1939 рр. вирі­шили країни, які підписали Мюнхенський договір: Німеччина, Італія – з одного боку, Велика Брита­нія, Франція – з другого.
Слайд 6
Окупантів не зупинили політичні зміни, що відбувались в Закарпатті у зв'язку з утворенням незалежної держави Карпатської України.
Героїчний опір окупантам чинила Карпатська Січ,  яка нараховувала не більше двох тисяч осіб. У березні 1939 р. загинуло близько 1 тис. з них.
Карпатська Україна опинилась у міжнародній ізо­ляції, її не підтримали ні європейські держави, ні СРСР. Наприкінці березня 1939 р. угорські війська повністю контролювали територію Закарпаття.
Війна – найстрашніша трагедія людства. Особ­ливо жахливою стала Дуга світова війна. Лише Україна втратила в ній війні 6,5 млн. осіб. Не обійшлаця біда і Закарпаття. З його території було вивезе­но до концентраційних таборів 183 395 осіб, з нихзагинуло 114 982. Серед жертв голокосту було всеєврейське населення краю. Цього ніколи не мож­на забути.
Сьогодні історики краю ставлять завдання – відновлювати забуті сторінки історії краю, щоб ліквідувати «білі плями».
Слід звернути увагу на такий факт, що в роки Другої світової війни закарпатці волею трагічної долі воювати в чотирьох різних за своїм складом, ідеоло­гіями і завданнями арміях: чехословацькій і радянській – з одного боку, угорській і німецькій – з другого.
В чехословацьку армію, яка утворилася в рокивійни на території колишнього СРСР, вони увійшли якгромадяни довоєнної Чехословаччини.
В Червону армію – наприкінці 1944-го на початку 1945 р. після визволення Закарпаття як добровольці.
В угорську армію закарпатці насильно були мобі­лізовані після захоплення краю угорськими військами в березні 1939 р. Цю армію правителі Угорщини як союзники Німеччини посилали на Східний радянсько-німецький фронт;
І нарешті, представники німецької національності краю призначалися на службу в німецьку армію згідно з угодою між угорськими і німецькими військовими відомствами.
Такого в історії Закарпаття ніколи не було, щоб його сини одночасно одягали військовуформу чо­тирьох різних армій, дві з яких спільно боролися проти двох інших. І це, звичайно, привело до багатьох трагедій і великих жертв
IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ(лекція з мультимедійним супроводом)
Слайд 7
1. Нелегальний перехід закарпатців до Радянського Союзу та їхня доля.
Добровольці Закарпаття – феномен, якому немає аналогу в історії краю. Коріння цього явища сягають у часи, коли Закарпаття на початку 1939 р., було окупованефашистською Угорщиною. Відтоді й аж до 1941 р. незважаючи на жорстокі пере­слідування влади, тисячі юнаків і дівчат нелегаль­но переходили кордон, аби потрапити до своїх по той бік Карпат. Вони щиро вірили, що настане день, коли Закарпаття буде звільнене від чужо­земних поневолювачів і прагнули самі взяти участь у боях за визволення свого народу. Але так скла­лося, що всі ті, хто перейшли кордон, були заарештовані й засуджені особливими нарадами. Молоді хлопці і дівчата, звинувачені у нелегальному переході кордону і в шпигунстві, діставали від 3 до 8 років ув’язнення, деякі з них були за­суджені до розстрілу.
Причини й мотиви нелегального переходу були та­кими:
одні тікали від переслідувань жандармерії;
інші не бажали служити в угорській армії,
деякі закарпатці дезертирували з армії;
частина краян шукала роботи, кращого життя, продовження навчання.
В СРСР йшли здібні сільські хлопці, гімназисти, вчителі. Переходили кордон по одному, інколи 10-15 осіб. Серед тих закарпатців, то воювали в Іспанії у 1937—1938 рр., в СРСР нелегально пе­рейшли Варгулич І.А., Феер М.В., Чижмар С.М., Гігінка В.М. Крізь табори  ГУЛАГу пройшли студенти, вчителі з різних районів краю. Серед них Оленич М.М., Волощук І.В., Вайда С.М., Патрус-Карпатський А.М.
Донині дискусійним є питання про кількість втікачів. У різних історичних та багатьох інших публікаціях за 60 повоєнних років називалися різні цифри, часто надто перебільшені.  Буквально до 90-х років про ці події  відкрито не згадувалося і про це писати було заборонено.
Сьогодні науково-реабілітаційним відділом обраної книги «Реабілітовані історією» обнародувані конкретні цифри; по всій колекції документів виявлено і реабілітовано 5613 осіб,  з них 4830 уродженців Закарпаття,  391 – Угорщини, 120 – Словаччини і Чехії, 72 – Румунії (Трансіль­ванія).
Цікаво й те, якими потоками закарпатці неле­гально перетинали кордон СРСР:
1939р. – перетнуло 1064 чоловік;
1940 р. – 4022 чоловік, або основна кількість;
1949р. – 527 осіб.
Звільнено з таборів ГУЛАГу – 2951 втікача, померли в таборах 882 в'язні. У кримінальних справах немає відомостей про звільнення або смерть 1700 осіб. Таким чином, загальна цифра всіх, хто неле­гально перейшов кордон в СРСР, склала б   7,5 тис. осіб.
Вище вказані цифри використані з монографії   Довганича О.Д. Закарпатські добровольці: нариси зі історії та бойового  шляху. Ужгород, 1998 рік.
2. Про закарпатців у корпусі Людвіга Свободи та у рядах Червоної  Армії.
Слайд 8
Директивною вказівкою НКВССРСР від 26 листопад 1942 р. за № 523 закарпатські добровольці, що нелегально перетнули кордон, як колишні чехословацькі піддані були звільнені з ув'язнення і перепроваджені по м. Бузулук, де почала формуватися чехословацька військова частина під коман­дуванням Людвіга Свободи. Наші люди добровільно як громадяни Чехословаччини масово вступали до цього підрозділу, пройшовши в його складі з боями від Соколова до Праги.
У 1944р., коли Закарпаття було визволене відокупантів, понад півтора десятка тисяч молодих наших краян, у тому числі 555 дівчат, добровільно пішли воювати проти німецьких фашистів, вступивши добровольцями до Червоної армії.
На території України Перша Чехословацька ок­рема бригада пройшла з боями під Соколова через Київ, Васильків, Черняхів, Фастів, Руду, Білу Церк­ву, Жажків. Острожани, Бузівку. Командир бри­гади Л. Свобода назвав закарпатців «хоробрими, відважними, мужніми». У своїх спогадах та чис­ленних статтях він відзначив найхоробріших і найсміливіших: Степана Вайду, Дмитра Гегедюша, Дмитра Криванича, Михайла Оленича, Михайла Лялька та багатьох інших, а також закарпатських дівчат – Софію Гарагонич,  Гафію Глеба, Ганну Ковтай, Юстину Бабич, Гафію Сопко та ін.
Слайд 9
Наприкінці липня 1944 р. зі складу 4-го Україн­ського фронту 1 Чехословацький армійський кор­пус було передано 38-й армії, і він став учасником Карпато-Дукельської операції. Його чисельність становила 17 тис. осіб. У ньому було 7100 закар­патських українців.  У бояхзаДуклю загинуло близько 800 закарпатців, їхній прах покоїться тепер на двох державних кладовищах- музеях: у м. Дуклі (Польща) та м. Свиднику (Словаччина).
Слайд 10
За хоробрість і відвагу в боях сотні наших зем­ляків були відзначені високими нагородами Чехословаччини. Одна з найвищих нагород – Че­хословацький військовий хрест. Найвищої радянсь­кої нагороди – званням Героя Радянського Союзу – у 1945 р, був удостоєний посмертно танкіст Сте­пан Вайда з  Дулова Тячівського району. Народив­ся 17 січня 1922 р. З 1928 по 1935 рр. вчився в народній школі, потім вступив до Хустської гімназії. Не бажаючи служити в угорській армії, учень 4 класу гімназії у серпні 1940 р. нелегально перейшов кордон у Радянський Союз. Два роки перебував у таборах ГУЛАГу.  В кінці 1942 р. добровільно став  бійцем чехословацької чистини. Бойове хрещення отримав під Соколовим. Закінчив Тамбовське танкове училище, воював у складі чехословацької танковоїбригади на території України, на Дуклі, брав участь і у Моравськоко-Остравській бойовій операції.У боях за польське містечко Творкув 6 квітня 1945 р. Степан Вайда загинув. Був похований у польському містечку Погжебин, а 1948 р. його прах перевезено на чесь­ку землю в м. Острава, йому посмертно присвоє­но військове звання капітана, в рідному Дулові встановлено бюст.
Добровольці Закарпаття, де б вони не воюва­ли, відважно билися з фашистами, проливали кров і віддавали життя заради визволення, заради того, щоб нашу землю ніколи більше не топтали чужо­земці.
3. Підпільний та партизанський рух.
Слайд 11
Угорський окупаційний режим (з березня 1939 р. по жовтень 1944 р.) на нашій землі залишив після себе тільки великий гнів і ненависть народу. Арешти і переслідування були масовими. Багато людей перебувало у в'язницях, десятки з них повішені і розстріляні. Усіх євреїв відправили в концтабори. Інтелігенція і всі, хто не хотів миритися з окупа­ційним режимом, покинули рідний край, емігру­вали до інших країн, зокрема до СРСР. Тих, хто не встиг утекти, ув'язнювали і піддавали торту­рам, відправляли до робочих таборів. Опозиція могла діяти лише в підпіллі.
Слайд 12
Факти свідчать, що в русі Опору на Закарпатті були дві течії:
підпілля і партизанський рух, що керувався ра­дянськими гаслами;
націоналістична течія, діяльність ОУН та УПА, що орієнтувалися на створення незалежної української держави.
За часів радянської влади про антирадянське підпілля, яке в Закарпатті було, нічого не говори­лось. О.Довганич нарахував тридцять молодіжних антирадянських груп і організацій, над якими відбу­лися суди. Крайовий провід ОУН Закарпаття був створений 1939 р., до нього увійшли крайовий про­відник Андрій Цуга (псевдо – Мур), заступник про­відника Д.Бандусяк, уродженець с. Ясіня (Арпад), референт В. Потушняк, (Донской), референт з військових справ колишній студент М. Киштулинець та ін. Крайовий провід ОУН Закарпаття був зв'язаний з Краківським центром ОУН, який очо­лював Степан Бандера. 1941 р. українські патріоти вивісили синьо-жовтий прапор на Хустському зам­ку, між Хустом і Великою Копанею встановили хрест з написом «Борцям за волю України». На ли­стопад 1944 р. припадає поява перших антирадянсь­ких листівок, авторами яких були члени Закарпатсь­кого проводу ОУН. У липні—грудні 1945 р. орга­нізацію ліквідували органи Держбезпеки Закарпатсь­кої України.
Пишучи про комуністичне підпілля часів угорсь­кої окупації, жодним словом не згадували про таке українське націоналістичне підпілля, про відомий процес «Ковнер». Діяла сувора заборона. Вироком військового трибуналу в Мукачевому встановле­но, що притягнуті до відповідальності 1942 р., на­лежали до однієї групи, яка поставила мету рево­люційним шляхом визволити Закарпаття від Угорщини і створити самостійну українську державу.
Партизанський рух на Закарпатті має свою ге­роїчну історію. Виник він після окупації Срібної Землі. На Великоберезнянщині підпільники орга­нізували бойові розвідувальні групи по 15-20 осіб у кожній. Подібна робота велась і у Великому Бич­кові. Фашисти розкрили діяльність патріотів, і в краї пройшли масові арешти.
Слайд 13
Закарпатські антифашисти в Радянському Со­юзі були організовані у спеціальні загони. Першу таку групу очолив О. Борканюк. У січні 1942 р. загін було десантовано неподалік від Ясіня. Доля цих людей трагічна. Більшість загинула, О. Бор­канюк був арештований і страчений.
Слайд 14
Під час знаменитого Карпатського рейду Ков­пака група закарпатців вирішила організувати в краї збройну партизанську боротьбу. Проте ця спроба виявилась невдалою – загін потрапив у полон. Та вже в серпні 1943 р. в районі г. Менчул висадилась розвідувальна група «Закарпатці» на чолі з Ф. Патакі. За півроку група виросла до 190 осіб. З квітня по червень 1944 р. у Мараморош-Сігеті, Хусті, Сваляві, Пскові прилюдно було розстріляно 30 учас­ників розвідувальної групи. У Шопронській тюрмі був страчений керівник загону Ф. Патакі. 59 учас­ників групи «Закарпатці» були нагороджені урядо­вими нагородаші. Пік активної діяльності парти­занських загонів на Закарпатті припадає на осінь 1944 р. В історії минулої війни назавжди викарбу-вані імена командирів партизанських загонів: Г. Володіна, І. Мельникова. І. Косіша. В. Лаврова, В. Хомеюса. Д. Усти. І. Прищепи, М. Перечинського, В. Русин. Бойова діяльність закарпатських парти­занів прискорювала визволення краю.
О.Д. Довганич у своїй праці наводить маловідомі факти. В Закарпатті добре знати І.Капітана як пар­тійного і радянського керівника, що працював у Тячівському. Свалявському районах. Але мало хто навіть із близькій і знайомих знав, що він у роки війни тричі десантувався в тил ворога. А все поча­лося із служби в угорській армії, куди його мобілі­зувати в 1940 р. У 1941 р. він потрапив на Східний фронт у складі цієї армії. Тоді ж організував групу закарпатців із 13 осіб, щоб перейти лінію фронту. Але групу викрили і кинули в тюрму. Наступного року І. Капітан знову організував близько 60 закар­патській українців та словаків і з цінними документами перейшов на бік Червоної армії. Став пе­рекладачем у 811-му радянському артилерійському полку, а в 1943 р. добровільно вступив до парти­занського загону «За Родину», який готувався до боротьби в тилу ворога. Набувши досвіду парти­занської боротьби і маючи добрі знання іноземних мов, І.Капітан у серпні 1944 р. був десантований біля с.Шаланки Виноградівського району. При­землення було невдалим: двоє десантників пропали безвісти. І. Капітан і радистка Ф. Павлова діяли в Шаланківськомулісі, потім перебралися на Іршавщину. Радистка Павлова передавала в розвідуправління 4-го Українського фронту військову інфор­мацію. І. Капітан мав підпільну кличку Свобода. За участьв боях Капітан нагороджений орденом Червоної Зірки та медалями.
І.В.Лупич із с. Буківцьова, що на Великоберезнянщині,  теж був насильно мобілізований в угорську армію. В грудні 1942 р. був відправлений на Східний фронт. Там він намагався перейти лінію фронту і потрапив у полон, перебував у таборі міста Моршанськ Тамбовської області. Як антифашиста його направили в політуправління 1-го Білоруського фронту перекладачем. Про свою роботу на фронті він розповідає у книзі «Солдат у чужій шинелі».
На бік партизанів переходили не лише закар­патські українці, а й закарпатські угорці.Тривалий час після війни ми не знали, хто та­кий Габор Турчані, бо так було записано в спога­дах С.Ковпака. Лише в 60-і рр. було розшифро­вано, що це наш земляк, угорець з с. Мала Бійгань Берегівського району. У 1942 р. з групою солдатів він перейшов до партизанів С.Ковпака, працював перекладачем, писав і розповсюджував серед угорсь­ких солдатів листівки. Під час рейду 1942 р. Г.Туровці (Турчані) з групою пішов на бойове завдан­ня в район Конотопа. Треба було підірвати кілька мостів, у сутичці потрапив у полон, 26 листопада 1942 р. у Києві був розстріляний.
Ще один угорський солдат, уродженець с. Гути Берегівського району Дюла Уста, перейшов на бік партизанів, а потім сам очолив партизанський загін у Закарпатті, який одержав назву імені Ференца Ракоці. Високу оцінку дав йому командир велико­го партизанського з'єднання О.Федоров.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
Слайд 15-17
Історичний диктант з графічним зображенням
1. Назви держави,в арміях яких воювали закарпатці в роки Другої світової війни.
2. Встанови відповідність:
а) угорський окупаційний режим;
б) пік партизанського руху в Закарпатті;
в) нелегальний перехід кордону закарпатців до СРСР;
г) формування І Чехословацького корпусу Л. Сво­боди;
д) десантування антифашистської групи «Закар­патці».
1) 1943 р.; 2) 1939-1941 рр.; 3) 1942-1943 рр.; 4) 1939-1944рр.; 5) 1944р.
3. Вибери правильну відповідь.
На території колишнього СРСР у (1940-1941 рр., 1942-1943 рр., 1943-1944 рр.) почала формуватись чехословацька військова частина під командуванням (С. Вайди, Л.Свободи, О.Борканюка), в яку закарпатці добровільно вступали Військова частина формувалась у місті (Васильків, Бузулук, Соколове).
4. Закарпатці, які в роки Другої світової війни були удостоєні звання Героя Радянського Союзу:
а) Ф. Патакі, С. Вайда;
б) С. Вайда, О. Борканюк;
в) О. Борканюк, Д.Вакаров.
5. Дата визволення Закарпаття Червоною армією:
а) листопад 1944р.;
б) жовтень 1944р.;
в) вересень 1944р.
6. Габор Туровці, угорець із с. Мала Бігань Берегів­ського району, воював у партизанському загонів
а) С. Ковпака;
б) О. Федорова;
в) О. Сабурова.
7. Поетом-антифашистом, вихідцем із с. Іза Хустського району був:
а) С. Вайда;
б) Д. Вакаров;
в) І. Туряниця.
8. Пам'ятник закарпатським добровольцям років Другої світової війни встановлений біля готелю «Закар­паття»:
а) незалежною Україною;
б) СРСР;
в) Чехословаць­кою державою.
9. Антифашистську групу «Закарпатці» очолив:
        а) О. Борканюк;
б) Ф. Патакі;
в) Г. Туровці.
10. Друга світова війна для закарпатців розпочалася:
а) 22 червня 1941 р.;
б) 1 вересня 1939 р.;
в) 14-15 березня 1939 р.;
г) 18 вересня 1939 р.
11. Назви п'ять партизанських загонів, що діяли в Закарпатті в роки Другої cвітової війни.
12. Як називався судовий процес 1942р., що відбув­ся в м. Мукачевому:
а) «Ковнер»; б) «Ковчег»?

Взаємоперевірка історичного диктанту Слайд 18

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Слайд 19 Написати твір «Білі пля­ми» в історії нашого краю періоду Другої світової війни.

ЛІТЕРАТУРА
1. Довганич  О. Д. Закарпатські добровольці: Нариси з історії та бойового шляху. – Ужгород, 1998.
2. Довганич   Омелян: На історію треба дивитися крізь людські долі / Срібна земля. – 2002. – № 27.
3. Довганич  Омелян, Пагиря  Васйль. Закарпатські воїни генерала Людвіга Свободи. – Ужгород, 1999.
4. Микола Вегеш, Олександр Ситник. Сторінки історії ОУН – УПА в Закарпатті (1929-50 рр.) // Срібна земля. – 2000. – № 40. Сергій  Федака. Закар­патці у Бабиному Ярі / Ужгород. – 2002. – № 6.
5. Лупич   І.В. Солдат в чужій шинелі. – Ужгород, 1990.
6. Нариси історії Закарпаття. – Ужгород, 1995.
7. Русин  В.П. На крутих перевалах. Долі назустріч. – Ужгород, 1987.
8. Рубі ш Ф. Голоси з-за колючого дроту. – Мукачеве, 1998.
9. Того дня зійшло сонце возз'єднання: минуле і сучас­не. – Ужгород, 1997.
10. Химинець   Ю. Тернистий шлях до України. — Ужгород: Ґражда, 1996.
11. Шляхом Жовтня: Збірник документів. – Т. 5. — Ужгород, 1967.