Тези виступу директора Дротинської ЗОШ І-ІІІ ступенів Виноградівського району Михайла Мізуна

На мій погляд, порушена проблема є дуже актуальною.
Я - як керівник сільського навчального закладу із великим стажем роботи у цьому переконаний, бо знаю про всі "за" і "проти" не з преси, не з підручників, а з щоденної зустрічі із сільськими школярами та їхніми батьками.

Тому вважаю, що парламентські слухання: "Освіта в сільській місцевості: кризові тенденції та шляхи їхнього подолання" дають можливість зробити глибокий аналіз ситуації, що склалася в закладах освіти сільської місцевості, і головне - створити необхідні правові та соціально-економічні засади, спрямовані на забезпечення рівного доступу до якісної освіти учням незалежно від проживання.
Хочеться закцентувати увагу на наступному.
Особливої уваги потребує професійна підготовка та перепідготовка педагогічних кадрів села. Учителі цих шкіл іноді перебувають в методичній ізоляції, вони менше забезпечені методичною літературою, а віддаленість окремих шкіл від культурно-методичних центрів утруднює надання допомоги вчителю, погіршує можливості зустрічатися із працівниками закладів освіти і культури. У нас на Закарпатті біля 70 відсотків закладів освіти знаходяться у гірській місцевості.
Малочисленність учнів зумовлює недостатнє тижневе навантаження вчителів, а тому у малокомплектних школах І-ІІ ступенів більшість вчителів викладає по 2-3 і більше предметів. Багатопредметність викладання призводить до перенавантаження вчителя при підготовці до уроку, погіршує рівень викладання тих предметів, з яких учитель не є спеціалістом, тому що на засвоєння нових предметів і методик їхнього викладання потрібен тривалий час.
Одним із шляхів подолання цієї проблеми є повноцінне функціонування освітніх округів. Освітній округ - це реальний шлях створення рівних можливостей для отримання якісної освіти, що відповідає індивідуальним властивостям учнів. З цією метою потрібно створювати розгалужену систему предметних гуртків, міжшкільних факультативів, більш широко залучати учнів до творчої роботи у позашкільних навчальних закладах та філіях МАН України, бо профільність як єдина форма організації навчання у старшій школі вже недостатньо відповідає своєму призначенню.
В умовах малокомплектних, а тим більше двомовних навчальних закладів, дитині важко розвивати свої здібності, нахили, тому перед вчителями постає питання про організацію індивідуального педагогічного супроводу. В класі з малою наповнюваністю у вчителя є можливість більш якісної організації внутрішньої диференціації колективу.
Сьогодні виникають проблеми, пов'язані зі створенням оптимального навчального середовища. В сучасних умовах воно повинно ґрунтуватися на відповідній матеріально-технічній базі, широкому використанні інформаційних технологій, інтерактивних засобів навчання та електронних посібників. Це - нагальна вимога часу! Однак, сьогодні ми змушені констатувати, що у більшості шкіл немає навіть спортивних залів, а це впливає на якість проведення уроків фізичної культури, насамперед в осінньо-зимовий та зимово-весняний періоди. Часто навіть проекти новобудов ЗНЗ не передбачають наявність спортзалу. Значна частина закладів не має водопроводу і водовідведення, а відповідно і внутрішніх санвузлів. Значна частина шкіл потребує капітального ремонту.
На фоні цього, чи варто говорити про те, що забезпечувати навчальним обладнанням кабінети за рахунок місцевого бюджету немає можливості, та й спонсорів не так багато.
Проблемою є і забезпечення сільських шкіл комп'ютерами, а у зв'язку з цим впровадження в навчально-виховний процес новітніх інформаційно-комунікаційних технологій навчання, покликаних надавати учням якісні знання. У багатьох школах, особливо І-ІІ ступенів, комп'ютерне обладнання застаріле, або взагалі відсутнє, тому досягти достатніх результатів з інформаційних та комунікаційних технологій проблематично. Це стає ще більш актуальним з урахуванням того, що з 2012/2013 навчального року предмет "Інформатика" викладатиметься, починаючи з 2-го класу.
Разом з тим, завданням сучасної школи є виховання всебічно розвиненої особистості. Це передбачає не тільки інтелектуальний розвиток школяра, а й турботу про збереження та зміцнення його фізичного здоров'я. А провідне місце в рейтинговій шкалі складової формування здорової особистості посідає раціональне харчування та оздоровлення. Тому необхідно прикласти максимум зусиль і коштів для організації повноцінного гарячого харчування у всіх без винятку школах, навіть найменших та найвіддаленіших.
У навчальних закладах, розташованих у сільській місцевості, проблемним питанням залишається оздоровлення учнів у таборах з денним перебуванням. Опитування батьків та вихователів, які працювали в таких таборах, а також специфіка села показали, що доцільніше було б створити стаціонарні табори та табори з цілодобовим перебуванням. Зумовлено це й тим, що діти на селі залучені до трудової діяльності з раннього віку. Крім того, у зв'язку з ростом трудової міграції значна кількість дітей шкільного віку залишається соціальними сиротами, один на один із бідністю, безпритульністю, бродяжництвом та іншими негативними проявами, які, на жаль, характерні для нашого суспільства. Вирішення цієї проблеми можливе за умови прийняття урядом низки соціальних програм, спрямованих на розвиток українського села та його інфраструктури, створення нових робочих місць.
Зокрема, 2011 року в дитячих оздоровчих закладах області оздоровлено 79565 дітей, що становить 56 % від загального контингенту (141137). Упродовж літа 2011 року в області функціонували 571 оздоровчий та відпочинковий табори, із них, хочу наголосити, 514 із денним перебуванням, у яких оздоровилось 71304 дитини (або біля 90 відсотків), і тільки 57 стаціонарних або цілодобових (8261 дитина). Оздоровчими послугами охоплено дітей усіх соці­ально незахищених категорій. На зазначені цілі було залучено 15 млн. 687 тис. гривень. Чи не доцільніше б витратити ці кошти на будівництво стаціонарних таборів, що дало б можливість оздоровлювати дітей цілий рік.
У розрізі наведених вище проблем актуальною залишається оптимізація мережі навчальних закладів з метою забезпечення рівного доступу до якісної освіти усіх дітей. А вона, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 р. № 228 "Про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів", можлива тільки за умови отримання згоди територіальної громади. Цей пункт створює значні проблеми для оптимізації мережі навчальних закладів. Мова йде насамперед про небажання батьків оцінити переваги освітніх послуг, що надаються навчальним закладом з кращими умовами навчання, але розташованим у сусідньому селі, перед школою з гіршою матеріально-тех­нічною та науково-методичною базою, але у рідному селі. Тим більше, що особливих проблем із підвезенням учнів до місця навчання і додому немає, бо програма "Шкільний автобус" дозволяє майже повністю задовольнити потребу підвозу.
Таким чином, бачимо, що запорукою цивілізованого розвитку школи як основної ланки організації навчально-виховного процесу на селі, в сучасних соціально-економічних умовах є її чотиристоронній розвиток.
По-перше, це оптимізація мережі з огляду на сьогоднішню демографічну ситуацію.
По-друге, оновлення змісту навчально-виховного процесу, запровадження інноваційних технологій.
По-третє, кадрове забезпечення сільської школи творчо мислячими педагогами, озброєними новітніми технологіями.
І, по-четверте, зміцнення матеріально-технічної бази школи.
Ви є представниками найвищого законодавчого органу. Хотілось би, щоб про нас, освітян, Ви думали не тільки напередодні чергових виборів, щоб дитина та її майбутнє ніколи не були тільки гаслом! Тому пропонуємо внести до проекту рішення парламентських слухань наступні пропозиції:
Проаналізувати наявну мережу навчальних закладів сільської місцевості з метою реалізації комплексу заходів щодо надання можливості кожному учневі отримувати якісні знання.
Вивчити юридичну доцільність погодження з територіальною громадою питання реорганізації та ліквідації навчальних закладів.
З метою закріплення на роботі в сільській місцевості молодого спеціаліста розробити систему його морального та матеріального заохочення, вжити заходів щодо матеріальної підтримки педагогічних працівників, які забезпечують навчальний процес у сільській школі, у тому числі і надання житла.
Вжити заходів щодо належного державного забезпечення облаштування у всіх сільських навчальних закладах їдалень та харчоблоків, спортивних залів та майданчиків, медичних кабінетів, внутрішніх санвузлів.