Перевірка ЗНО-2012

З 2 по 8 червня 2012 року в Закарпатському інституті післядипломної педагогічної освіти працював пункт перевірки відкритого бланка Б зовнішнього незалежного оцінювання з української мови та літератури.


Відомо, що результатом виконання тестового завдання з розгорнутою відповіддю є створення власного висловлення (письмової роботи) з викладом свого ставлення до наведеного твердження чи окресленої проблеми. Власне висловлення – це специфічний текст, у якому учасник тестування обстоює й доводить свою позицію у запропонованому форматі. З одного боку такий текст є результатом творчості тестованого, цілком відбиває його думки й переконання, свідчить про певні смаки й уподобання, демонструє мовленнєву вправність і рівень культури. З іншого боку – це результат виконання тестового завдання, котре передбачає задану структуру.
Найголовнішою метою перевірки власних висловлень є об’єктивність оцінювання. Тому Українським центром оцінювання якості освіти розроблені методичні рекомендації – єдині і чіткі – щодо оцінювання змісту (тези, аргументів, прикладів, висновку, логічності й послідовності) та грамотності творчих робіт, а також щодо перебігу процедури оцінювання (перша перевірка, друга, якщо потрібно – старшим екзаменатором, куратором).
До роботи над перевіркою відкритого бланка Б у Закарпатті було залучено 109 кращих учителів української мови та літератури, які попередньо пройшли сертифікацію, чим підтвердили свій високий професійний рівень. Цього року довелося перевіряти завдання другої сесії: «Людина щосекунди змінює свою планету, утверджується на ній. Прагнучи підкорити природу, ми не маємо часу замислитися про доцільність володарювання над нею.
Чи потрібно людині шукати відповідь на питання про доцільність підкорення природи й володарювання над нею?».
На перший погляд тема здається легкою й не надто експлуатованою, навіть актуальною: хто не може щось написати про природу і велику любов до неї? Та, на жаль, аналізуючи перевірене, на душі стає сумно-сумно: тих робіт, що можна читати, з кожним роком стає все менше і менше, а в основному абітурієнти (принаймні, ті, що трапилися цьогоріч нам) слабо володіють українським словом (перевірялися роботи російськомовного регіону), практично не знають української літератури, абсолютно не засвоїли української граматики (100-200 помилок!), примітивно розмірковують над екологічними проблемами, а про якийсь художній виклад думки – просто не йдеться. Тож робота екзаменаторів видалася надто виснажливою і не принесла багато задоволення. Але жваве обговорення учнівських «шедеврів», порівняння зі своїми випускниками, обговорення Закону про мови, обмін інформацією і досвідом, відвідини старого доброго Ужгорода (екзаменатори приїхали зі всієї області), просто спілкування між собою – мали свій позитив! Та, врешті, подібна річ несе з собою неабиякий педагогічно-філологічний досвід. Крім, звичайно, великої відповідальності.