Робота пункту перевірки відкритих тестових завдань з української мови та літератури ЗНО-2013



З 10 червня 2013 року в Закарпатському інституті піс­лядипломної педагогічної освіти розпочав роботу пункт пе­ре­вірки відкритого бланка Б зовнішнього незалежного оці­нювання з української мови та літератури.
Відомо, що результатом виконання тестового зав­дан­ня з розгорнутою відповіддю є створення власного ви­словлення (письмової роботи) з викладом свого став­лен­ня до наведеного твердження чи окресленої проб­ле­ми. Власне висловлення – це специфічний текст, у якому учас­ник тестування обстоює й доводить свою позицію у за­пропонованому форматі. З одного боку такий текст є ре­зультатом творчості тестованого, цілком відбиває його дум­ки й переконання, свідчить про певні смаки й упо­до­бан­ня, демонструє мовленнєву вправність і рівень куль­ту­ри. З іншого боку – це результат виконання тестового зав­дання, котре передбачає задану структуру.
Найголовнішою метою перевірки власних ви­слов­лень є об’єктивність оцінювання. Тому Українським цен­т­­ром оцінювання якості освіти розроблені методичні ре­ко­мендації – єдині і чіткі – щодо оцінювання змісту (те­зи, аргументів, прикладів, висновку, логічності й по­слі­дов­ності) та грамотності творчих робіт, а також щодо пе­ре­бігу процедури оцінювання (перша перевірка, друга, як­що потрібно – старшим екзаменатором, куратором). Особливо цінним цього року виявився Додаток до інструктивно-методичних матеріалів для підготовки екзаменаторів із перевірки відкритих завдань зовнішнього незалежного оцінювання 2013 року з української мови та літератури.
Від чого залежить успішна робота екзаменатора? Від кількох факторів:
лінгвістичної фаховості екзаменатора, під якою можна розуміти знання ним норм сучасної української літературної мови й уміння застосовувати ці знання на практиці;
рецептивної уважності екзаменатора, під якою можна розуміти його здатність у процесі рецепції тексту власного висловлення помічати всі випадки невідповідності писемного мовлення учасника тестування нормам сучасної української літературної мови;
таксономічної спроможності екзаменатора, під якою можна розуміти його здатність відносити помічені в тексті власного висловлення мовленнєві невідповідності до якогось класу в наперед визначеній таксономії невідповідностей (класифікації помилок).
Від успішної перевірки екзаменаторами мовного оформлення власного висловлення частково залежить успішність учасників тестування, результати яких формуються, крім інших, і балами, отриманими за мовленнєву вправність. Залежність цих «успішностей» має базуватися на принципі об’єктивної адекватності, тобто на презумпції того, що успішність тестованого жодною мірою не дискримінується неуспішністю екзаменатора, адже для тестування як методу оцінювання знань, умінь тестованих, категорія об’єктивності є однією з визначальних.
Таким чином, для забезпечення об’єктивної адекватності оцінювання мовного оформлення власних висловлень необхідно домогтися того, щоб жоден із вищевказаних факторів не справляв негативного впливу на кінцеву успішність екзаменатора.
На сьогодні більшість екзаменаторів, задіяних на перевірці, забезпечує високу успішність при оцінюванні мовного оформлення власних висловлень за критерієм «6а» «Орфографічна й пунктуаційна вправність», що свідчить про те, що екзаменатори знають правописні норми, уміють відстежувати порушення цих норм у писаному тексті й правильно кваліфікувати їх як орфографічні чи пунктуаційні.
Якщо знаходження, кваліфікація й підрахунок орфографічних і пунктуаційних помилок не викликає особливих труднощів в екзаменаторів, то оцінювання лексичної, граматичної та стилістичної вправності подекуди хибує на суб’єктивізм.
Пропоновані матеріали Додатку покликані допомогти екзаменаторові стати більш успішним при оцінюванні за критерієм «6б» власних висловлень учасників тестування з української мови і літератури. У Додатку до інструктивно-методичних матеріалів схарактеризовано специфіку лексичних, граматичних і стилістичних помилок, проаналізовано окремі помилки кожної з груп, прокоментовано найчастотніші випадки порушень лексичної, граматичної та стилістичної вправності учасників ЗНО з української мови і літератури. Добірки прикладів помилок різних груп (лексичні, граматичні, стилістичні) сформовані на підставі частотної вибірки з робіт учасників ЗНО.
До роботи над перевіркою відкритого бланка Б у За­кар­патті залучено 105 кращих учителів української мо­ви та літератури, які попередньо пройшли серти­фі­ка­цію, чим підтвердили свій високий професійний рівень. Цьо­го року довелося перевіряти завдання другої сесії: «Прислів’я мовить: “Моя хата скраю – нічого не знаю».
Дехто вважає, що можна жити, не переймаючись чужими клопотами, суспільними проблемами, а віддавши себе служінню сім’ї, дбаючи про благополуччя своїх близьких і рідних. Багато ж хто переконаний, що повноцінним є життя з турботою про інших.
Як має ставитися до цього людина, прагнучи до щасливого життя?».
На перший погляд тема здається легкою й не надто екс­плуатованою, навіть актуальною: хто не може щось на­пи­сати про людську байдужість/небайдужість, співчуття і повноцінне життя? Та, на жаль, ана­лізуючи вже перевірене, на душі стає сумно-сумно: тих ро­біт, що можна читати, з кожним роком стає все мен­ше і мен­ше, а в основному абітурієнти (принаймні, ті, що тра­пи­лися цьогоріч нам) не зовсім вправно володіють укра­їн­сь­ким сло­вом (частина робіт з російськомовного регіону), слабо зна­ють твори української літератури, посередньо засвоїли ук­ра­їн­ську граматику (50 і більше по­милок!), при­мітивно роз­мір­­ковують над проб­ле­ма­ми людської /суспільної байдужості, а про який­с­ь художній виклад дум­ки – час­то не йдеть­ся. Тож ро­бота ек­заменаторів є ви­с­наж­­ливою і в основному не приносить багато задоволення. Але жваве об­говорення учнівських «шедеврів», порів­нян­ня зі сво­їми ви­пускниками, обмін ін­фор­мацією і досвідом, відвідини старого доб­­ро­го Уж­го­ро­да (ек­за­менатори приїхали зі всієї об­лас­ті), прос­то спіл­ку­ван­­ня між собою – мають свій по­зи­тив! Та, врешті, подібна річ несе з собою неабиякий педагогічно-філологічний досвід. Крім, звичайно, великої відповідальності.