Видання ЗІППО

У Закарпатському інституті післядипломної педагогічної освіти працівниками підготовлено та видано видання, які ми пропонуємо вашій увазі.
altУ методичному збірнику "Робота  з  дітьми,   схильними  до   правопорушень" (Укладачі Сивохоп В.І., Опачко О.І., Столець B.C.) вміщено матеріал на допомогу педагогам шкіл та поза­шкільних навчальних закладів у роботі з дітьми та учнівською молоддю  з питань попередження правопорушень. До збірника увійшов як теоретичний, так і практичний матеріал, в тому числі і творчий проект заступників директорів шкіл з виховної роботи, слухачів курсів підвищення кваліфікації при Закарпатському інституті післядипломної педагогічної освіти у 2010 році.
Рекомендуємо для творчого використання в практиці виховної роботи педагогами шкіл та позашкільних навчальних закладів.
Серед актуальних проблем, що їх висунуло сьогодення України перед педагогами, гостро постала проблема правової освіти та виховання дітей і молоді, як складова комплексної програми навчання і виховання національної системи освіти. Оновлення змісту освіти, впровадження нових пріоритетних напрямів, основних шляхів реформування, нових підходів, виховних систем, форм і методів навчання і виховання та пошуку шляхів засобів їх реалізації - важлива ланка в реформуванні  освіти в Україні  і передбачає приведення його у відповідність з сучасними потребами особи і суспільства.
Усе це повинно реалізуватися з урахуванням сучасних вимог до державотворення і правового забезпечення всієї гами людської діяльності, вироблення підходів до її усвідомлення  і сприйняття як елементу державної політики, складової соціального прогресу, утвердження верховенства права і закону, прав людини і громадянина.
Аналіз педагогічної дійсності дозволяє говорити про те, що серед учнів дедалі більше стає важковиховуваних, схильних до правопорушень. Проблема поведінки, що відхиляється, у підлітків - одна з актуальних психолого-педагогічних проблем. Деструктивні процеси, які торкнулися різних суспільних сфер, потягли за собою зростання злочинності не тільки серед дорослого населення, але й серед молоді.  За даними статистики більше 50% правопорушень здійснюються підлітками і юнаками.
Зростання дитячої і підліткової злочинності пов'язане з демократизацією суспільного життя, становленням нової різноманітності діяльності людей, збільшенням кількості сімей, не здатних забезпечити нормальний розвиток своїх дітей як у матеріальному, так і в моральному плані, розходженням між сім'єю і школою.
Сучасний період розвитку суспільних відношень в Україні висуває завдання державного та політичного значення - профілактичну роботу з неповнолітніми із запобігання злочинності та правопорушень. Суспільство прагне забезпечити ефективне цілеспрямоване виховання педагогічно занедбаних підлітків, адже відхилення в моральному розвитку особистості можуть спричинитися до прояву соціальної дезадаптації, що зумовлює злочинну діяльність.
Базуючись на досягненнях вітчизняної педагогічної думки з цього питання слід, насамперед, звертати увагу на:
- основні причини та умови, які сприяють скоєнню правопорушень;
- особливості особистості учнів, схильних до правопорушень;
- особливості роботи з девіантними дітьми;
- особливості сімейного виховання у благополучних і неблагополучних сім'ях, вплив сімейного неблагополуччя на формування особистості дитини;
- організацію спільної роботи школи, сім ї, громадськості з профілактики правопорушень неповнолітніх у мікрорайонах школи.

***

altУ програмі "Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України" визначено, що основою сучасного виховного процесу є людина як найвища цінність. Головною тенденцією виховання стає формування системи ціннісного ставлення особистості до соціального і природного довкілля та самої себе. Набирає сили тенденція гармонійного поєднання інтересів учасників виховного процесу: вихованця, котрий прагне до вільного саморозвитку і збереження своєї індивідуальності; суспільства, зусилля якого спрямовуються на моральний саморозвиток особистості; держави, зацікавленої у тому, щоб діти зростали громадянами-патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце у цивілізованому світі.
Сучасному вихованню має бути повною мірою властива випереджувальна роль у демократичному процесі державотворення, воно має стати засобом відродження національної культури, зупинення соціальної деградації, стимулом пробудження високих моральних якостей - совісті, патріотизму, людяності, почуття громадянської і власної гідності, творчої ініціативи тощо; засобом самоорганізації, особистісної відповідальності дітей та молоді; запорукою громадянського миру і злагоди в суспільстві.
Відсутність у частини молоді навичок конструктивного спілкування, загальних принципів розуміння сутності найпростіших соціальних процесів і явищ призводить до конфліктів, стресових ситуацій, неадекватної соціальної поведінки. Як наслідок - "втеча молоді від реальної дійсності" в алкоголізм, наркоманію, віртуальне комп'ютерне середовище.
Виховання учнів у сучасній школі здійснюється в контексті національної і загальнолюдської культури, охоплює весь навчально-виховний процес, грунтується на свободі вибору мети життєдіяльності та поєднує інтереси особистості, суспільства, держави і нації.
Головне завдання сьогоднішньої практики - створення виховного простору. Виховний простір - це не тільки середовище, а й духовний простір учня і педагога. Це простір культури, що впливає на розвиток особистості. У ньому має бути представлений весь спектр цінностей культури і культурних форм життя. Це простір соціальних, культурних, життєвих виборів особистості, котра самореалізується у різних виховних середовищах (академічне середовище, клубне, середовище творчих майстерень тощо).
Основні вимоги до створення виховного простору наступні:
- психологізація як здатність враховувати у комплексі всі зовнішні й внутрішні впливи на дитину й одночасно творити духовно-творче розвивальне середовище, нейтралізуючи негативні з них та посилюючи позитивні;
- відкритість до соціуму, діяти у співпраці з сім'єю, громадськістю;
- залучення дітей до розв'язання суспільно значущих і особистісних життєвих проблем, формувати досвід громадянської поведінки;
- розвиток творчого потенціалу всіх суб'єктів навчально-виховного процесу;
- спонукання школярів до самостійного розв'язання власних життєвих проблем у нестабільному суспільстві;
- життєтворчість як здатність забезпечити дитині можливість облаштувати власне життя, творити колективні та міжособистісні взаємини;
- педагогічна культура вчителів і вихователів, невід'ємними особливостями якої є людяність, інтелігентність, толерантність, розуміння, здатність до взаємодії;
- педагогічний захист й підтримка дітей у розв'язанні їхніх життєвих проблем та в індивідуальному саморозвитку, забезпечення їхньої особистісної недоторканності та безпеки;
- самореалізація людини в особистісній, професійній та соціальній сферах її життєдіяльності.
Сивохоп В.І., Попович О.В. "Організація та проведення виховної роботи в школі"
У збірнику висвітлені актуальні питання з організації виховного процесу у навчальних закладах з урахуванням сучасних технологій. Розкриваються шляхи реалізації основних завдань програми "Основні орієнтири  виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України". Подається класифікація форм виховної роботи, відмічаються вікові особливості учнів та методика проведення окремих з них - колективної творчої справи (КТС), дискусії, шкільного свята, гри, проектної діяльності. У збірнику також вміщено практичний матеріал - сценарії, розробки різноманітних виховних заходів.
Методична збірка рекомендована для творчого використання в роботі педагогів-організаторів, заступників з виховної роботи, працівників позашкільних навчальних закладів та всіх тих, хто долучається до організації позаурочної  виховної роботи.

***
altНавчально-методичне видання Гнаткович Т.Д. "Практикум із синтаксису: Складне речення" містить основні відомості про складне речення, аналізуються критерії визначення головних та другорядних членів речення, окреслюються питання, що становлять складні випадки аналізу синтаксичного розбору, містить деталізовані розробки синтаксичного аналізу різних видів синтаксичних конструкцій. Зміст посібника відповідає програмі з української мови загальноосвітньої школи.
У посібнику подано вузлові теоретичні відомості про всі види складного речення, вправи аналітичного, продуктивно-репродуктивного та креативного характеру.
Розраховане на молодих вчителів, вчителів-практиків, студентів, учнів загальноосвітніх шкіл.
Будова речення та його членування - одні з найголовніших теоретичних питань синтаксису мови на будь-якому історичному етапі її розвитку. Складність цих проблем зумовлена багатогранністю речення як основної одиниці синтаксису.
Учителі-словесники потребують методичної допомоги в організації сучасного підходу до вивчення розділу граматики - синтаксису. Цей розділ у мовознавстві займає чи не найчільніше місце за ступенем виявлення лексичних та морфологічних зв'язків мовної будови у процесі комунікації. Усвідомлення учнями рідної мови позитивно позначається на їхньому загальному розвитку.
Посібник "Практикум із синтаксису: Складне речення" - навчально-методичне видання, що висвітлює основні відомості про будову синтаксичних конструкцій різного типу; розкриває структуру складного речення через систему вивчення простого речення та його членів як головних, так і другорядних; простежує складні випадки аналізу синтаксичного та морфологічного рівнів слова.
Метою навчального посібника є розгляд теоретико-практичних питань застосування синтаксичних одиниць у комунікативно-діяльнісній сфері.
Структура посібника передбачає:
- основні вузлові теоретичні відомості; тлумачення дефініцій;
- окреслення та висвітлення питань, що викликають труднощі у практиці синтаксичного аналізу складного речення через просте;
- методичні коментарі типових синтаксичних помилок;
- систему вправ для розгляду та закріплення навчального матеріалу.