НАВЧІТЬ ДИТИНУ БЕЗПЕЦІ НА ДОРОЗІ

bezpekanadorozi

Питання безпеки дитини на дорозі сьогодні є актуальним, як ніколи. Діти теж потрапляють до транспортних аварій, дістають тяжкі травми, а інколи, як не прикро, це призводить до смерті малолітніх пішоходів.
Аби сумна статистика не зростала з кожним днем, - фахівці навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Закарпатської області нагадують прості правила безпеки дитини на дорозі.

Необхідно пам’ятати, що проїжджа частина й тротуар є найнебезпечнішими для дитини ділянками. Якщо вдома, надворі, у саду ми ще можемо передбачити небезпеку й усунути її, то на проїжджій частині наші можливості обмежені. Головна роль у безпеці дитини на дорозі приділяється вмінню переходити вулицю.
Вирушаючи з дитиною на прогулянку, міцно тримайте її за руку. Заздалегідь вчіть дитину правил дорожнього руху – переходити дорогу в безпечному місці – і пояснюйте, чому ви зупинилися й дивитеся по боках, перш ніж переходити вулицю. Не підпускайте маленьку дитину одну до дороги і тим більше – не випускайте її на дорогу.
Навчайте дитину правил безпеки з раннього віку. Уже 2-3-річній дитині можна показувати «зелену» та «червону» людину на пішохідному світлофорі й пояснювати, чим вони відрізняються.
Варто врахувати, що до 4 років дитина не здатна зрозуміти й запам'ятати все, що їй розповідають про заходи безпеки. Важливо формувати в дитини конкретні дії безпечної поведінки:

  • дитина має виходити з будинку тільки в супроводі дорослого й завжди бути під наглядом.
  • необхідно, щоб малюк тримався подалі від місць, де їздять машини;
  • дитина має ходити тільки тротуаром, ніколи не переступаючи лінію бордюру;
  • не можна вискакувати на дорогу слідом за приятелем, м'ячиком або собакою;
  • дитина повинна розрізняти машини екстреної допомоги, для яких існують особливі правила, упізнавати їх за сигналом.
  • До категорії підвищеного ризику належать діти від 5 до 9 років. Ці діти енергійні, прагнуть до самостійності, але ще не в змозі забезпечити власну безпеку.
  • Багато чинників заважають дитині адекватно реагувати на небезпеку:
  • маленький зріст обмежує огляд, дитину важче помітити;
  • діти ще не вміють ефективно використовувати бічний зір;
  • до 12 років дитина важко визначає, звідки лунає звук, і при сигналі машини може піти неправильно;
  • діти імпульсивні, украй непослідовні, їхня поведінка непередбачувана;
  • до 7 років у дітей ще немає достатнього досвіду, щоб оцінити реальні розміри машин і відстань до них; дуже важко оцінити швидкість машини;
  • малюк до 7 років сприймає світ не так, як дорослий: наприклад, перехід «зебра» він може вважати цілком безпечним: головне для нього – переходити точно рисочками;
  • дитина впевнена, що якщо вона бачить машину, то й водій помітив її.
  • Крім того, багато батьків недооцінюють небезпеку, якій піддається дитина. Кожний четвертий батько недооцінює небезпеку проїжджої частини й переоцінює можливості своєї дитини.
  • Дитина 5-9 років має знати й дотримуватися таких правил:
  • зупинятися, перш ніж зробити крок на проїжджу частину;
  • завжди використовувати підземний перехід, якщо він є;
  • перетинати дорогу тільки в зазначених місцях (біля світлофора, пішохідним переходом);
  • не переходити вулицю, почувши сигнал машин екстреної допомоги або спецмашин;
  • обходити припарковані машини;
  • якщо автобус або інший транспортний засіб закриває огляд, обійти його;
  • під час переходу вулиці подивитися ліворуч, праворуч і знову ліворуч; переконатися, що немає машин, і тільки після цього переходити вулицю;
  • триматися подалі від машин, що виїжджають заднім ходом;
  • ніколи не грати навіть на тихій проїжджій вулиці або дорозі;
  • не бігти через дорогу.

Пограйте з дитиною в «дорожні знаки». Нехай вона знає, про що «говорять» дорожні знаки, розмітка, світлофор. Усе це допоможе їй краще розуміти зміст дій на дорогах, порядок і правила руху.
Варто якнайчастіше вказувати дитині на правильну й неправильну поведінку на вулиці, а також самим дотримуватися правил дорожнього руху. Адже гарний приклад – це ефективний спосіб запобігання травматизму у дітей на дорозі.

Н. Просяник, методист НМЦ ЦЗ та БЖД Закарпатської області